12. Нормативно-правові акти з технічного регулювання у сферах інформаційної безпеки

Правові та організаційні засади стандартизації в Україні визначає Закон України «Про стандартизацію» (далі - Закон), спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики у відповідній сфері.

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- європейський стандарт - регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації;
- кодекс усталеної практики - нормативний документ, що містить рекомендації щодо практик чи процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів;
- міждержавний стандарт - регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації;
- міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною організацією із стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;
- національний орган стандартизації - орган стандартизації, визнаний на національному рівні, що має право бути національним членом відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації;
- національний стандарт - стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів;
- нормативний документ - документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів;
- регіональний стандарт - стандарт, прийнятий регіональною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;
- стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;
- стандартизація - діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;
- технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Згідно статті 4 Закону метою стандартизації в Україні є:
- забезпечення відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню;
- керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об'єктів стандартизації;
- забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;
- забезпечення охорони життя та здоров'я;
- забезпечення прав та інтересів споживачів;
- забезпечення безпечності праці;
- збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;
- усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.

Згідно статті 5 Закону об'єктами стандартизації є:
- матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність;
- правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління;
- вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.

Згідно статті 11 Закону функції національного органу стандартизації виконує державне підприємство, утворене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Національний орган стандартизації не може бути приватизованим та одержувати прибуток від своєї діяльності.

До повноважень національного органу стандартизації належить:

1) організація та координація діяльності щодо розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

2) прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

3) вжиття заходів щодо гармонізації національних стандартів та кодексів усталеної практики з відповідними міжнародними, регіональними стандартами та кодексами усталеної практики;

4) розроблення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, національних стандартів та змін до них щодо:
- процедур розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;
- критеріїв, форми і процедур розгляду пропозицій щодо проведення робіт з національної стандартизації;
- процедур створення, діяльності та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації;

5) забезпечення відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;
6) забезпечення адаптації національних стандартів та кодексів усталеної практики до сучасних досягнень науки і техніки;
7) підготовка та затвердження програми робіт з національної стандартизації;
8) прийняття рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;
9) координація діяльності технічних комітетів стандартизації;

10) участь у підготовці міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики, що розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює згідно з положеннями таких організацій або відповідними договорами, а також забезпечення врахування інтересів України під час провадження зазначеної діяльності;

11) забезпечення та сприяння співробітництву у сфері стандартизації між виробниками, постачальниками, споживачами продукції та відповідними державними органами;

12) заохочення суб’єктів малого і середнього підприємництва до участі в розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики, забезпечення доступу зазначених суб’єктів до текстів таких документів;

13) підготовка щорічного звіту про свою діяльність, внесення його після схвалення керівною радою на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та оприлюднення на офіційному веб-сайті не пізніше п’яти робочих днів з дня схвалення цього звіту керівною радою, але не пізніше 1 квітня наступного за звітним року.

Згідно статті 17 Закону національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються таким чином, щоб не створювати технічних бар’єрів у торгівлі та запобігати їх виникненню.

Національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються на основі:

1) міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, крім випадків, якщо такі стандарти, кодекси та зміни є неефективними або невідповідними, зокрема з огляду на недостатній рівень захисту, суттєві кліматичні чи географічні фактори або технологічні проблеми;

2) регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин у разі, якщо міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них не можуть бути використані з причин, зазначених у пункті першому цієї частини;

3) стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій стандартизації та з якими укладено відповідні міжнародні договори України про співробітництво і проведення робіт у сфері стандартизації;

4) наукових досягнень, знань і практики.

Згідно статті 24 Закону національні стандарти, кодекси усталеної практики, зміни до них та розроблені національним органом стандартизації каталоги видаються, відтворюються та розповсюджуються національним органом стандартизації. Видання, відтворення і розповсюдження документів міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації, здійснюються зазначеним органом відповідно до правил таких організацій.

Для подання інформації заінтересованим сторонам національний орган стандартизації формує та веде національний фонд нормативних документів, що функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET), складає та веде каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики.

Національним органом стандартизації розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 1163-р «Про визначення державного підприємства, яке виконує функції національного органу стандартизації» було визначене державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі - ДП «УкрНДНЦ»). Офіційний сайт ДП «УкрНДНЦ» знаходиться тут.

13 липня 1995 року наказом Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України № 245, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 1995 року за № 262/798, було затверджено «Положення про Національний інформаційний центр із стандартизації та сертифікації Міжнародної інформаційної мережі ISONET»:

1. Національний інформаційний центр є складовою частиною Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів і являє собою сукупність нормативних документів із стандартизації та сертифікації, автоматизованих баз і банків даних чинних нормативних документів та проектів цих документів.

2. Національний інформаційний центр створюється згідно з вимогами «Угоди про технічні торгові обмеження» Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ), Конституції Міжнародної Організації зі Стандартизації (ISO) та Конституції ISONET.

4. Національний інформаційний центр об'єднує автоматизовані бази та банки даних (далі - АБД), основними з яких є АБД:
- міжнародних, регіональних (міждержавних) і національних нормативних  документів із стандартизації та сертифікації і їх перекладів;
- проектів нормативних документів зі стандартизації та сертифікації, які розробляються в Україні;
- чинних нормативних документів України, які стосуються сфери торгівлі та сертифікації продукції;
- повідомлень, які надійшли від Секретаріату ГАТТ;
- коментарів (відгуків), які надійшли від країн - Договірних сторін ГАТТ, країн-учасників Світової організації торгівлі та відгуків, підготовлених зацікавленими сторонами (установами, підприємствами) України.

Правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності визначає Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» (далі - Закон).

У Законі терміни вживаються у такому значенні:
- гармонізований європейський стандарт - стандарт, який прийнятий однією з європейських організацій стандартизації на основі запиту, зробленого Європейською Комісією;
- декларування відповідності - підтвердження відповідності першою стороною (особою, що надає об'єкт оцінки відповідності);
- документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), протокол (у тому числі протокол випробувань), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання визначених вимог, які стосуються об'єкта оцінки;
- знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що продукція відповідає вимогам, які застосовуються до зазначеної продукції та визначені в технічних регламентах, якими передбачене нанесення цього маркування;
- інспектування - перевірка продукції, процесу, послуги чи установки або їх проектування та визначення їх відповідності конкретним вимогам або, на основі професійного судження, загальним вимогам;
- модуль оцінки відповідності - уніфікована процедура оцінки відповідності, визначена відповідним актом законодавства Європейського Союзу;
- об'єкт оцінки відповідності - конкретний матеріал, продукція, установка, процес, послуга, система, особа чи орган, до яких застосовується оцінка відповідності;
- орган з інспектування - орган з оцінки відповідності, який здійснює інспектування;
- орган з оцінки відповідності - підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ, що здійснює діяльність з оцінки відповідності, включаючи випробування, сертифікацію та інспектування;
- орган із сертифікації - орган з оцінки відповідності, який є третьою стороною (особою, яка є незалежною від особи, що надає об'єкт оцінки відповідності, та від особи, що заінтересована в такому об’єкті як споживач чи користувач) та управляє схемами сертифікації;
- оцінка відповідності - процес доведення виконання визначених вимог, які стосуються об’єкт оцінки. Оцінка відповідності органу з оцінки відповідності здійснюється шляхом акредитації цього органу;
- підтвердження відповідності - видача документа про те, що виконання визначених вимог було доведене;
- процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка безпосередньо чи опосередковано використовується для визначення того, що визначені вимоги виконуються;
- сертифікація - підтвердження відповідності третьою стороною, яке стосується об'єкта оцінки;
- система оцінки відповідності - правила, процедури та управління для проведення оцінки відповідності;
- технічна специфікація - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна задовольняти продукція, процес або послуга;
- технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов'язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю);
- технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов'язані з ними процеси та методи виробництва.

Дія цього Закону поширюється на всі види продукції, за винятком:
- виробів мистецтва та унікальних виробів народного художнього промислу;
- предметів колекціонування та антикваріату.

Дія цього Закону не поширюється на:
- заходи щодо державної експертизи у сферах захисту інформації;
- обов'язкову оцінку відповідності послуг.

Згідно статті 9 Закону цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров'я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману.

Технічні регламенти розробляються на основі:
- міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, коли такі міжнародні стандарти є неефективними або невідповідними засобами для досягнення визначених цілей прийняття технічних регламентів;
- регіональних стандартів, національних стандартів України чи інших держав, актів законодавства Європейського Союзу, інших економічних об'єднань або інших держав чи відповідних частин таких стандартів і актів законодавства.

Технічні регламенти затверджуються законами, актами Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади. Технічні регламенти, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, затверджуються законами або актами Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 11 Закону відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов’язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах.

Відповідність продукції вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У технічному регламенті зазначається, чи відповідність продукції таким національним стандартам та/або технічним специфікаціям є єдиним способом, чи одним із способів задоволення відповідних вимог технічного регламенту.

Згідно статті 14 Закону процедури оцінки відповідності, застосування яких передбачене технічними регламентами, розробляються на основі:
- настанов або рекомендацій міжнародних організацій стандартизації, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, коли вони є невідповідними;
- настанов або рекомендацій регіональних організацій стандартизації, актів законодавства Європейського Союзу, інших економічних об'єднань або інших держав чи відповідних частин таких настанов, рекомендацій і актів законодавства.

Згідно статті 24 Закону здійснення добровільної оцінки відповідності не вимагається технічними регламентами. Добровільна оцінка відповідності здійснюється на добровільних засадах, в будь-яких формах, включаючи випробування, декларування відповідності, сертифікацію та інспектування, та на відповідність будь-яким заявленим вимогам. Орган з оцінки відповідності (в тому числі призначений орган чи визнана незалежна організація) залучається до здійснення добровільної оцінки відповідності на умовах, визначених договором між заявником і таким органом.

Згідно статті 25 Закону оцінка відповідності вимогам технічних регламентів здійснюється у випадках і шляхом застосування процедур оцінки відповідності, які визначені в таких технічних регламентах. Процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів застосовують виробники, а у випадках, в яких згідно з відповідними технічними регламентами обов’язки виробників покладаються на імпортерів або розповсюджувачів, - імпортери або розповсюджувачі.

Для виконання завдань з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів у випадках, визначених у відповідних технічних регламентах чи передбачених ними процедурах оцінки відповідності, повинні або можуть бути залучені такі органи з оцінки відповідності:
- призначені органи, якими є органи із сертифікації та органи з інспектування, а для виконання окремих завдань з оцінки відповідності будівельних виробів - також випробувальні лабораторії;
- визнані незалежні організації - для виконання визначених завдань з оцінки відповідності технології виконання нерознімних з'єднань, персоналу, який виконує нерознімні з’єднання, та/або персоналу, який проводить неруйнівний контроль, згідно з технічним регламентом щодо обладнання, що працює під тиском;
- акредитовані випробувальні лабораторії виробників - для виконання визначених завдань з випробувань (контролю) продукції, які визначені у деяких процедурах оцінки відповідності, якщо такими процедурами для виробника передбачений вибір щодо звернення до власної акредитованої випробувальної лабораторії або до призначеного органу.

Згідно статті 28 Закону у випадках, визначених у технічних регламентах, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, виробник або уповноважений представник (від імені та під відповідальність виробника) повинен складати декларацію про відповідність.

У декларації про відповідність заявляється про те, що виконання вимог, які застосовуються до продукції та визначені у відповідних технічних регламентах, було доведено. Виробник шляхом складання декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність продукції вимогам відповідних технічних регламентів.

Згідно статті 29 Закону у випадках, визначених у технічних регламентах, які передбачають застосування процедур оцінки відповідності, на продукцію та/або на інші об’єкти, що визначені такими технічними регламентами (табличку з технічними даними, пакування, супровідні документи тощо), повинен наноситися знак відповідності технічним регламентам.

Нанесенням знака відповідності технічним регламентам на продукцію вважається також нанесення цього знака на будь-який інший, ніж сама продукція, об’єкт, який визначений у відповідному технічному регламенті. Форма та опис знака відповідності технічним регламентам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 30 Закону знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися лише виробником або його уповноваженим представником. Знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися лише на продукцію, для якої його нанесення передбачене конкретними технічними регламентами, та не повинен наноситися на будь-яку іншу продукцію.

Виробник шляхом нанесення знака відповідності технічним регламентам ним самим або його уповноваженим представником вказує на те, що він бере на себе відповідальність за відповідність продукції всім вимогам, які застосовуються до зазначеної продукції та визначені у відповідних технічних регламентах, якими передбачене нанесення знака відповідності технічним регламентам.

Знак відповідності технічним регламентам повинен бути єдиним маркуванням, що засвідчує відповідність продукції вимогам, які застосовуються до зазначеної продукції та визначені у відповідних технічних регламентах, якими передбачене нанесення знака відповідності технічним регламентам.

Згідно статті 45 Закону результати оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, проведеної в іншій державі, приймаються і визнаються в Україні, якщо застосовані в цій державі процедури оцінки відповідності (навіть якщо вони відрізняються від українських процедур) забезпечують такий самий рівень відповідності вимогам відповідних технічних регламентів, як і українські процедури оцінки відповідності.

Документи про відповідність вимогам технічних регламентів, видані за результатами оцінки відповідності, проведеної в іншій державі, приймаються у разі, якщо між Україною та іншою державою укладено міжнародний договір України про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності.

Правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з оцінки відповідності визначає Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» (далі - Закон).

Акредитація органів з оцінки відповідності (далі - акредитація) - це засвідчення національним органом України з акредитації того, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності.

Згідно статті 4 Закону метою акредитації є:
- забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності;
- забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності;
- створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні;
- усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Згідно статті 6 Закону акредитація здійснюється національним органом України з акредитації (далі - Національний орган).

Основними функціями Національного органу є:
- акредитація органів з оцінки відповідності, в тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію;
- проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації (далі - моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних та позачергових оцінок;
- ведення реєстру акредитованих органів з оцінки відповідності та реєстру персоналу з акредитації;
- участь у роботі з гармонізації нормативно-правових актів, національних стандартів та інших документів з питань акредитації з міжнародними та європейськими правилами і стандартами, які визначають вимоги до національного органу України з акредитації та акредитованих органів з оцінки відповідності;
- організація інформаційного забезпечення з питань акредитації.

Згідно статті 10 Закону Національний орган може акредитувати органи з оцінки відповідності, а саме:
- випробувальні та калібрувальні лабораторії;
- органи із сертифікації продукції, процесів та послуг;
- органи із сертифікації систем якості, систем управління якістю, систем  екологічного управління;
- органи із сертифікації персоналу;
- органи з інспектування;
- інші органи з оцінки відповідності.

В Україні Національним органом є Національне агентство з акредитації України (далі - НААУ), яке здійснює свою діяльність згідно «Положення про НААУ» (далі - Положення), затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 29 травня 2012 року № 646 (у редакції наказу Мінекономрозвитку від 5 листопада 2013 року № 1305). Офіційний сайт НААУ знаходиться тут.

Згідно вимог Положення основними завданнями НААУ є:
- забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності;
- забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності;
- створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні;
- усунення технічних бар’єрів у торгівлі.

НААУ забороняється:
- провадити або пропонувати діяльність (послуги), що провадять (надають) органи з оцінки відповідності;
- здійснювати консультування;
- бути акціонером або учасником (засновником) органів з оцінки відповідності чи в інший спосіб брати участь у їх управлінні або одержувати вигоди від їх діяльності.

27 січня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 96 був затверджений «Порядок видачі або відмови у видачі рішення про призначення, його переоформлення та видачі його дубліката, розширення та обмеження сфери призначення, тимчасового припинення і поновлення дії рішення про призначення та анулювання такого рішення» про призначення органу з оцінки відповідності на проведення оцінки відповідності вимогам відповідного технічного регламенту.

Правові та економічні основи систем сертифікації визначає Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46 «Про стандартизацію і сертифікацію» (далі - Декрет), який встановлює організаційні форми її функціонування на території України (втрата чинності відбудеться 1 січня 2018 року).

Згідно статті 13 Декрету сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов'язкову та добровільну.

Сертифікація продукції в державній системі сертифікації здійснюється призначеними на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
- запобігання реалізації продукції, небезпечної для громадян і навколишнього природного середовища;
- сприяння в компетентному виборі споживачем продукції;
- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Згідно статті 15 Декрету обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати випробування продукції та подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводити акредитовані випробувальні лабораторії (центри) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції.

Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань.

Згідно статті 16 Декрету у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявнику видається сертифікат та право маркувати продукцію знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються національним стандартом.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання, оцінки відповідності та стандартизації є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку), яке здійснює свою діяльність згідно «Положення про Мінекономрозвитку» (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459.

Згідно вимог Положення одним з основних завдань Мінекономрозвитку є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю).

З метою виконання цих завдань у складі Мінекономрозвитку був утворений Департамент технічного регулювання, який здійснює свою діяльність згідно «Положення про Департамент технічного регулювання» (далі - Положення), затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 2 листопада 2015 року № 1361.

До складу департаменту входять такі управління:
- стандартизації, аналізу та міжнародного співробітництва;
- оцінки відповідності та технічних регламентів;
- метрології.

Згідно вимог Положення основними завданнями Департаменту є:
- організація розроблення проектів нормативно-правових актів у сфері технічного регулювання (стандартизації, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, управління якістю) та метрології;
- подання керівництву Мінекономрозвитку пропозицій центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, щодо призначення органів з оцінки відповідності та із залученням цих центральних органів виконавчої влади до проведення моніторингу відповідності призначених органів з оцінки відповідності вимогам законодавства, подання пропозицій про прийняття рішення щодо скасування призначення;
- ведення реєстру технічних регламентів, державного реєстру призначених органів з оцінки відповідності, Реєстру державної системи сертифікації (державного реєстру сертифікатів відповідності);
- участь у роботі відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, управління якістю за дорученням керівництва Мінекономрозвитку;
- координація роботи щодо ведення Мінекономрозвитку колективних переговорів з укладання галузевих угод у сфері технічного регулювання та метрології та здійснення контролю за їх виконанням;
- здійснення в межах повноважень координації діяльності у сфері технічного регулювання та метрології підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Мінекономрозвитку

з питань стандартизації

- організація та координація проведення робіт у сфері стандартизації, розроблення нормативно-правових актів у цій сфері;
- формування програми робіт із стандартизації;
- ужиття заходів щодо гармонізації національних стандартів, які розробляються, з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;
- підготовка пропозицій щодо встановлення правил розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та скасування національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;
- подання керівництву Мінекономрозвитку для затвердження та прийняття відповідно до законодавства національних стандартів, правил усталеної практики та класифікаторів;
- формування за замовленням відповідних центральних органів виконавчої влади переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам технічних регламентів, та в разі відсутності таких стандартів організація їх розроблення;
- ужиття заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю України в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;
- надання та опрацювання пропозицій щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення їх повноважень та порядку створення;
- забезпечення організації створення і ведення національного фонду нормативних документів та Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET);
- забезпечення здійснення Мінекономрозвитку від імені держави права власника на національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги;
- організація відповідно до законодавства розповсюдження офіційних публікацій національних стандартів, правил усталеної практики і класифікаторів та іншої друкованої продукції стосовно прийнятих та затверджених національних стандартів, стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, а також надання пропозицій щодо делегування цих повноважень іншим організаціям;
- організація надання інформаційних послуг з питань стандартизації;
- забезпечення співробітництва між виробниками, постачальниками, споживачами продукції, процесів і послуг та відповідними державними органами у сфері стандартизації;

з питань технічних регламентів та оцінки відповідності

- забезпечення координації діяльності з розроблення та перегляду технічних регламентів;
- підготовка програми розроблення технічних регламентів;
- розроблення та опрацювання відповідно до законодавства проектів технічних регламентів та надання коментарів щодо них, їх погодження;
- організація проведення оцінки еквівалентності національних та іноземних технічних регламентів та підготовки відповідних пропозицій керівництву Мінекономрозвитку для подання Кабінету Міністрів України;
- підготовка пропозицій щодо приєднання України до міжнародних (регіональних) систем сертифікації, укладення міжнародних угод у сфері оцінки (підтвердження) відповідності, надання пропозицій керівництву Мінекономрозвитку щодо порядку визнання результатів робіт, проведених органами із сертифікації інших держав;
- забезпечення координації роботи центральних органів виконавчої влади у визначених сферах діяльності з оцінки (підтвердження) відповідності в законодавчо регульованій сфері;
- забезпечення організації розроблення проектів нормативно-правових актів, що встановлюють загальні вимоги та правила процедури оцінки (підтвердження) відповідності в законодавчо регульованій сфері;
- надання методологічної допомоги центральним органам виконавчої влади в розробленні проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань оцінки (підтвердження) відповідності;
- забезпечення організації підготовки та атестації аудиторів із сертифікації;
- проведення та координація відповідно до законодавства роботи із забезпечення функціонування державної системи сертифікації;
- надання в установленому порядку керівництву Мінекономрозвитку пропозицій щодо призначення (уповноваження) органів із сертифікації у державній системі сертифікації;
- розроблення та подання в установленому порядку для затвердження керівництву Мінекономрозвитку переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні;
- участь у розгляді спірних питань з випробувань і додержання правил сертифікації;
- здійснення в установленому порядку інформаційного забезпечення з питань оцінки (підтвердження) відповідності та сертифікації;

з питань метрології

- організація здійснення державного управління забезпеченням єдності вимірювань в Україні, проведення єдиної в державі технічної політики щодо забезпечення єдності вимірювань;
- координація діяльності щодо забезпечення функціонування та розвитку державної метрологічної системи;
- координація діяльності метрологічної служби України;
- подання в установленому порядку пропозицій щодо затвердження персонального складу Науково-технічної комісії з метрології та положення про неї;
- організація проведення фундаментальних досліджень у сфері метрології;
- розроблення або участь у розробленні державних наукових і науково-технічних програм, що стосуються забезпечення єдності вимірювань;
- відповідно до законодавства розроблення та подання для затвердження нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері метрології та метрологічної діяльності;
- забезпечення організації створення та функціонування еталонної бази України, розроблення та подання для затвердження порядку створення, затвердження, реєстрації, зберігання та застосування еталонів, а також звірення їх з еталонами інших держав та міжнародними еталонами;
- подання пропозицій керівництву Мінекономрозвитку щодо надання в установленому порядку еталонам статусу державних;
- подання пропозицій щодо встановлення визначення основних одиниць Міжнародної системи одиниць (далі - SI), назви та визначення похідних одиниць SI, десяткових кратних і частинних від одиниць SI, дозволених позасистемних одиниць, а також їх позначень та правил написання, надання пропозицій щодо тимчасового застосування у визначеній галузі одиниць вимірювань, які не входять до SI, кратних та частинних від них;
- організація та проведення державного метрологічного контролю і нагляду;
- опрацювання положень про метрологічні служби міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та подання їх на погодження керівництву Мінекономрозвитку;
- забезпечення представництва та участі України в міжнародних, європейських та інших регіональних організаціях з метрології.

18 вересня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України № 1395 було затверджено «Положення про національний фонд нормативних документів». 8 грудня 2016 року наказом ДП «УкрНДНЦ» 417 було затверджено своє «Положення про національний фонд нормативних документів». 

Національний фонд нормативних документів (далі - національний фонд) формується з нормативно-правових актів, нормативних та інших документів, що встановлюють правила, загальні принципи, вимоги чи характеристики різного виду діяльності або її результатів у сфері технічного регулювання, для багаторазового їх використання державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Національний фонд складається з документів:
- головного фонду нормативних документів (далі - головний фонд);
- фондів нормативних документів центральних органів виконавчої влади та інших суб'єктів, що займаються стандартизацією.

Головний фонд веде ДП «УкрНДНЦ» згідно «Положення про головний фонд нормативних документів», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25 березня 2003 року № 48, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 року за № 282/7603.

Крім того, ДП «УкрНДНЦ» має право виготовляти і розповсюджувати офіційні паперові копії нормативних документів. Вони виготовляються згідно «Загальних правил з виготовлення та розповсюдження офіційних копій нормативних документів на паперових носіях», затверджених наказом ДП «УкрНДНЦ» від 11 листопада 2012 року № 207.

У цих Правилах визначено види документів, копії яких можна виготовляти та розповсюджувати, а саме: копії національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів, каталогів, а також міждержавних нормативних документів.

16 грудня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України № 1057 був затверджений «Перелік сфер діяльності, в яких центральні органи виконавчої влади здійснюють функції технічного регулювання»:

- Адміністрація Держспецзв'язку - телекомунікації, користування радіочастотним ресурсом, криптографічний та технічний захист інформації (у тому числі радіообладнання, технічні засоби телекомунікацій і телекомунікаційне кінцеве (термінальне) обладнання; засоби криптографічного захисту інформації та спеціального зв'язку, процес їх створення та функціонування у складі інформаційно-телекомунікаційних систем; засоби технічного захисту інформації);
- Міністерство юстиції - електронний цифровий підпис (у тому числі технічні засоби та системи функціонування інфраструктури відкритих ключів).

Згідно вимог «Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України», затвердженого Указом Президента України від 3 вересня 2014 року № 411, Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань:

7) здійснює технічне регулювання у сферах криптографічного і технічного захисту інформації, протидії технічним розвідкам, захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційно-телекомунікаційних системах і на об’єктах інформаційної діяльності, організацію, координацію та проведення робіт з підтвердження відповідності, розроблення в установленому порядку стандартів, технічних регламентів і технічних умов;

40) розробляє технічні регламенти, норми, стандарти, методики розрахунків електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, інші нормативні документи у сферах телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України;

41) організовує роботи, пов’язані із стандартизацією та сертифікацією засобів телекомунікацій;

42) установлює технічні вимоги до телекомунікаційних мереж, систем і комплексів спеціального зв’язку і загального користування, засобів та об’єктів телекомунікацій;

44) організовує відповідно до законодавства роботи з підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій, призначених для застосування в телекомунікаційних мережах загального користування.

Згідно вимог «Положення про Міністерство юстиції України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань забезпечує:
- розроблення норм, стандартів і технічних регламентів у сфері ЕЦП;
- здійснення технічного регулювання у сфері ЕЦП відповідно до законодавства;
- здійснення організаційних заходів щодо застосування ЕЦП.

25 квітня 2007 року спільним наказом Адміністрації Держспецз'язку та Держспоживстандарту № 75/91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 травня 2007 року за № 498/13765, були затверджені «Правила проведення робіт із сертифікації засобів захисту інформації» (далі - Правила).

Згідно п.3.1 Правил загальне керівництво сертифікаційною діяльністю у сфері захисту інформації, організація та координація робіт із сертифікації здійснюються національним органом із сертифікації - Мінекономрозвитку та Держспецзв'язку.

Згідно п.3.2 Правил сертифікаційні випробування проводять виключно акредитовані випробувальні лабораторії. Їх акредитація на незалежність та/або технічну компетентність здійснюється в установленому порядку відповідно до вимог ДСТУ 3412-96 або ДСТУ ISO/IEC 17025:2006.

Згідно п.3.5 Правил порядок проведення робіт із сертифікації засобів захисту інформації в загальному випадку передбачає:
- подання заявки на сертифікацію;
- розгляд та прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми (моделі) сертифікації;
- обстеження чи атестацію виробництва засобів захисту інформації, що сертифікуються, або сертифікацію (оцінку) системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;
- відбір зразків засобів захисту інформації для випробувань;
- ідентифікацію засобів захисту інформації;
- приймання випробувальною лабораторією зразків засобів захисту інформації;
- випробування зразків засобів захисту інформації;
- аналіз одержаних результатів випробувань і прийняття  рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;
- видачу сертифіката відповідності, укладання ліцензійної угоди та занесення сертифікованих засобів захисту інформації до Реєстру;
- технічний нагляд за сертифікованими засобами захисту інформації під час їх виробництва;
- інформування про результати робіт із сертифікації засобів захисту інформації.

Згідно п.7.1 Правил основні засади системи розрахунків такі:
- оплата робіт із сертифікації проводиться незалежно від її результатів;
- витрати заявника на проведення робіт із сертифікації продукції відносяться на собівартість продукції згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію».

Згідно п.7.3 Правил при визначенні вартості робіт орган сертифікації керується «Правилами визначення вартості робіт із сертифікації продукції та послуг», затвердженими наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 10 березня 1999 року № 100, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31 березня 1999 року за № 194/3487, та нормативами трудомісткості робіт органу сертифікації.

Згідно останніх Правил рівень рентабельності робіт із сертифікації, який закладається в розрахунки, не повинен перевищувати 20 відсотків собівартості. В Україні національна система сертифікації продукції (робіт, послуг), роботи в якій визначають органи з сертифікаціїмає скорочену назву - УкрСЕПРО.

Організаційну основу УкрСЕПРО становлять державні стандарти України:
ДСТУ 2462-94 Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення
ДСТУ 3410-96 УкрСЕПРО. Основні положення
ДСТУ 3411-96 УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції
ДСТУ 3413-96 УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції
ДСТУ 3414-96 УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок проведення
ДСТУ 3415-96 УкрСЕПРО. Реєстр Системи
ДСТУ 3416-96 УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації
ДСТУ 3417-96 УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується
ДСТУ 3418-96 УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів та порядок їх атестації
ДСТУ 3419-96 УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення
ДСТУ 3420-96 УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації систем якості
ДСТУ 3498-96 УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис
ДСТУ 3957-2000 УкрСЕПРО. Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції
ДСТУ EN 45011-2001 Загальні вимоги до органів, які керують системами сертифікації продукції
ДСТУ 4332:2008 УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації технічних засобів телекомунікацій

Відносини, що виникають у сфері метрологічної діяльності, регулює Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

У Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- єдність вимірювань - стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в одиницях вимірювання, визначених цим Законом, а характеристики похибок або невизначеності вимірювань відомі з певною ймовірністю і не виходять за встановлені границі;
- метрологічна діяльність - діяльність, пов’язана із забезпеченням єдності вимірювань;
- метрологія - наука про вимірювання та їх застосування.

Згідно статті 3 Закону одним з видів метрологічної діяльності є роботи із забезпечення технічного захисту інформації згідно із законодавством. Згідно статті 4 Закону метрологічна система України створює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань у державі.

Основними завданнями цієї системи є:
- реалізація єдиної технічної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності;
- захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань;
- здійснення фундаментальних і прикладних досліджень та наукових розробок у сфері метрології та метрологічної діяльності;
- економія всіх видів енергетичних і матеріальних ресурсів;
- забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
- створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань у державі.

Метрологічна система України включає:
- національну метрологічну службу;
- нормативно-правову базу, у тому числі законодавчі акти, технічні регламенти та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері метрологічної діяльності;
- національну еталонну базу та систему передачі розмірів одиниць вимірювання;
- систему добровільної акредитації калібрувальних лабораторій, а також систему акредитації випробувальних лабораторій, органів з оцінки відповідності у випадках, визначених цим та іншими законами України;
- навчальні заклади, науково-дослідні установи, організації, що поширюють знання та досвід у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Згідно статті 17 Закону законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Це положення має важливе значення для ліцензіатів, які повинні виконувати вимоги нормативних документів з метрології. Згідно Ліцензійних умов виробниче, випробувальне обладнання, засоби вимірювання та контролю, обчислювальної техніки, необхідні для забезпечення технологічного процесу ліцензійної діяльності, повинні бути повірені (атестовані) або калібровані встановленим порядком.

Організаційну основу метрології становлять державні стандарти України:
ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення
ДСТУ 2708-2006 Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення
ДСТУ 3215-95 Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення
ДСТУ 3400:2006 Державні випробування засобів вимірювальної техніки. Основні положення, організація, порядок проведення і розгляду результатів
ДСТУ 3412-96 Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації
ДСТУ 3651.0-97 Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин. Міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення
ДСТУ 4134-2002 Канали вимірювальні вимірювальних інформаційних систем та автоматизованих систем керування технологічними процесами. Вимоги до структури та змісту методик виконання вимірювань
ДСТУ-Н РМГ 51-2006 Документи до методик повірки засобів вимірювання. Основні положення (РМГ 51-2002, ІDT)
ДСТУ ISO/IEC 17025-2006 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій.

Спеціально уповноваженим органом у сфері метрології є Мінекономрозвитку згідно вимог «Положення про Мінекономрозвитку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459.

27 травня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України № 330 «Про визначення наукових метрологічних центрів» були визначені установи, що належать до сфери управління Мінекономрозвитку та створюють, удосконалюють, зберігають і застосовують національні еталони:
- Національний науковий центр «Інститут метрології» (далі - ННЦ «ІМ») сайт;
- державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - ДП «Укрметртестстандарт») сайт;
- державне підприємство “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (далі - ДП НДІ «Система») сайт;
- державне підприємство «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» сайт.

ДП «Укрметртестстандарт» (Київ) виконує функції Служби стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів згідно вимог Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1113. 

ДП «Укрметртестстандарт» забезпечує ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки згідно вимог Порядку, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 13 липня 2016 року № 1161, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2016 року за № 1081/29211.

ННЦ «ІМ» (Харків) виконує функції Служби єдиного часу та еталонних частот згідно вимог Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 664.

ДП НДІ «Система» (Львів) виконує функції державного наукового метрологічного центру, який входить у державну метрологічну службу Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку, та є головною організацією з метрологічного забезпечення вимірювальних інформаційних систем і автоматизованих систем керування технологічними процесами, а також робіт із ТЗІ в ІТС.

У Закарпатті у цій сфері працює державне підприємство «Закарпатський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Закарпаття стандартметрологія»), яке належить до сфери управління Мінекономрозвитку.

До складу ДП входять 4 основні структурні підрозділи:
- відділ метрології;
- сектор сертифікації продукції, послуг та систем управління;
- випробувальна лабораторія;
- група стандартизації, комп'ютерного та інформаційного забезпечення.

ДП у визначеному нормативними документами порядку:
- уповноважене на проведення повірки (калібрування) і державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки;
- акредитоване на проведення випробування продукції та сировини;
- призначене органом сертифікації і уповноважене на виконання робіт з сертифікації продукції, послуг та систем управління в УкрСЕПРО;
- призначене органом з оцінки відповідності продукції вимогам технічних регламентів;
- надає консультації з питань чинності нормативних документів і розроблення технічних умов;
- розповсюджує легальні копії нормативних документів;
- проводить консультаційно-методичну допомогу з розроблення, упровадження та забезпечення функціонування систем управління якістю згідно з вимогами ДСТУ ISO 9001 та систем екологічного управління згідно з вимогами ДСТУ ISO 14001.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Книга | Автор | Статьи | Фильмы | Фото | Ссылки | Отзывы

Контакт | Студентам | Ветеранам | Астрология | Карта сайта



Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика