11. Нормативно-правові акти з ліцензування діяльностіу сферах інформаційної безпеки

Основним нормативно-правовим актом України, який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний  контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування є Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Згідно статті 1 Закону вживаються терміни, які мають таке значення:
- ліцензіат - суб'єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності;
- ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії;
- ліцензія - документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб'єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб'єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) або на паперовому носії;
- ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на реалізацію єдиної державної політики у сфері ліцензування.

Дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності:
- банківську діяльність, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
- діяльність в галузі телебачення і радіомовлення, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Згідно статті 5 Закону Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є:
- розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;
- розгляд звернень органів ліцензування або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування щодо проведення позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 4 та 5 частини дев’ятої статті 19 цього Закону.

Згідно статті 7 Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:
- діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про телекомунікації» (згідно статті 21 Закону ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, передбачене цим пунктом, втрачає чинність з 1 січня 2018 року),
- надання послуг у галузі КЗІ (крім послуг ЕЦП) та ТЗІ, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;
- діяльність, пов’язана з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації (критерії належності та перелік технічних засобів негласного отримання інформації визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням СБУ).

Згідно статті 9 Закону ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Ліцензійними умовами встановлюються зміст та форма:
1) заяви про одержання ліцензії;
2) документів, що додаються до заяви про одержання ліцензії;
3) опису документів, що подаються для одержання ліцензії;
4) документів щодо кожного місця провадження господарської діяльності.

Згідно статті 10 Закону документи, подання яких до органу ліцензування та видача яких органом ліцензування передбачені цим Законом, можуть бути подані до органу ліцензування та отримані від цього органу ліцензування за вибором здобувача ліцензії:
1) нарочно відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 та у порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про адміністративні послуги»;
2) поштовим відправленням з описом вкладення (орган ліцензування надсилає поштові відправлення з повідомленням за місцезнаходженням здобувача ліцензії протягом одного робочого дня з дня оформлення відповідного документа, якщо інший строк надсилання не встановлено законом);
3) в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв'язку.

Згідно статті 11 Закону здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою.

У заяві про отримання ліцензії повинна міститися інформація про:
1) здобувача ліцензії;
2) вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначений у статті 7 цього Закону, на провадження якого здобувач ліцензії має намір одержати ліцензію;
3) бажаний спосіб одержання документів.

Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є виявлення:
1) невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;
2) недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії.

Орган ліцензування на наступний робочий день після дня прийняття ним рішення про видачу ліцензії здобувачу ліцензії передає відомості про таке рішення в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку, визначеному розпорядником цього реєстру.

Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить 10 робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії. Набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення даних про рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган ліцензування зазначає розрахункові реквізити для внесення плати за видачу ліцензії. Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії суб'єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Ліцензія видається на необмежений строк. Форму та зміст ліцензії визначає спеціально уповноважений орган з питань ліцензування. Переоформлення ліцензії є безоплатним. Ліцензія на паперовому носії має бути підписана керівником органу ліцензування, який підписав рішення про видачу ліцензії (або уповноваженою ним посадовою особою), і завірена гербовою печаткою цього органу ліцензування.

Згідно статті 14 Закону за видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом (на даний час - 3200 грн.).

Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше 10 робочих днів з дня отримання здобувачем ліцензії від органу ліцензування повідомлення про прийняте ним рішення про видачу ліцензії. Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв'язку.

Згідно статті 19 Закону державний нагляд за додержанням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування складає акт перевірки у двох примірниках в останній день перевірки. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушення органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом 5 робочих днів з дня складення акта перевірки видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Контроль за наявністю у ліцензіатів (суб'єктів господарювання) ліцензій здійснюють державні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій. Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за 10 робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв'язку.

Про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки. Акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

Головним органом в системі центральних органів виконавчої влади України, що забезпечує формування державної політики з питань ліцензування та дозвільної системи, є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку). Воно здійснює свою діяльність згідно «Положення про Мінекономрозвитку» (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459. Офіційний сайт Мінекономрозвитку знаходиться тут.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності є Державна регуляторна служба України (далі - ДРС). ДРС є також спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності, що здійснює свою діяльність згідно «Положення про ДРС» (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724. Офіційний сайт ДРС знаходиться тут.

Згідно п.4 Положення ДРС відповідно до покладених на неї завдань:
7) погоджує проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, що розробляються центральними органами виконавчої влади;
21) розробляє основні напрями розвитку ліцензування, здійснює методичне керівництво та інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування;
22) здійснює нагляд за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надає роз'яснення щодо його застосування;
23) розробляє форми документів у сфері ліцензування та правила їх оформлення;
24) погоджує за поданням органу ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок здійснення контролю за їх дотриманням, крім передбачених законом випадків;
25) формує експертно-апеляційну раду та здійснює її організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;
26) організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування органів ліцензування;
27) веде Єдиний ліцензійний реєстр;
28) організовує замовлення, постачання, ведення обліку і звітності про витрачання бланків ліцензій;
29) видає відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування;
30) бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань видачі документів дозвільного характеру та погоджує їх в установленому порядку;
31) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за дотриманням вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру та методичне забезпечення діяльності дозвільних органів і державних адміністраторів;
33) є розпорядником Реєстру документів дозвільного характеру.

Єдиний ліцензійний реєстр ведеться згідно «Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1658, який визначає такі вимоги.

Єдиний ліцензійний реєстр (далі - ЄЛР) - це автоматизована система збирання, накопичення та обліку даних з питань ліцензування певних видів господарської діяльності. Розпорядником та утримувачем ЄЛР є ДРС, що веде такий реєстр, здійснює нормативно-методичне забезпечення його функціонування. Інформація, що міститься в ЄЛР та реєстрах, є відкритою. Відомості з реєстрів та ЄЛР можуть надаватися користувачам з використанням електронних засобів зв'язку чи електронно-магнітних носіїв інформації.

Адміністратор ЄЛР - державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі – ДП «НАІС»), що здійснює заходи з адміністрування та супроводження програмного забезпечення ЄЛР, забезпечує його функціонування в межах окремої віртуальної мережі, відповідає за збереження даних та їх захист від несанкціонованого доступу до ЄЛР, має повний прямий доступ до структури єдиної комп'ютерної бази даних і відповідає за збереження даних у ЄЛР, захист даних від руйнування.

Згідно статті 21 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності» ЄЛР ведеться до набрання чинності положення про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) інформації про ліцензування та видання Кабінетом Міністрів України акта щодо припинення ведення ЄЛР.

Умови, підстави та процедура надання відомостей з ЄДР, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначаються «Порядком надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10 червня 2016 року № 1657/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969.

Порядок ліцензування господарської діяльності у сфері телекомунікацій визначає Закон України «Про телекомунікації» (далі - Закон).

Згідно статті 42 Закону суб'єкт господарювання здійснює діяльність у сфері телекомунікацій за умови його включення до реєстру операторів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Суб'єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, зобов'язані не менш як за місяць до її початку подати до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) заяву про включення до реєстру операторів телекомунікацій за формою, що затверджується НКРЗІ. У разі якщо вид діяльності, що має намір здійснювати суб'єкт господарювання, потребує отримання ліцензії та/або дозволів, то одночасно із заявою на реєстрацію подається заява та пакет документів на отримання ліцензії та/або дозволів.

Рішення про включення суб'єкта господарювання до реєстру операторів телекомунікацій приймається НКРЗІ протягом 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви суб'єкта господарювання. Ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій, як надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телерадіомереж (телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж).

Згідно статті 45 Закону суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, що ліцензується, особисто, через уповноважений ним орган чи особу або рекомендованим листом з описом вкладення звертається до НКРЗІ із заявою про видачу ліцензії за встановленим нею зразком

Згідно статті 46 Закону НКРЗІ приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк, що не перевищує 30 робочих днів від дати реєстрації заяви про видачу ліцензії. Копія рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові протягом 3-х робочих днів від дати його прийняття. Одночасно з рішенням про видачу ліцензії заявникові надсилається повідомлення про розмір плати за видачу ліцензії, порядок її оплати та отримання.

Згідно статті 48 Закону НКРЗІ повинна оформити ліцензію не пізніше ніж за 3 робочі дні від дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Строк дії ліцензії встановлює НКРЗІ у ліцензії, але не може бути меншим ніж 5 років. У ліцензії зазначається територія, на якій здійснюється діяльність у сфері телекомунікацій на підставі цієї ліцензії. Ліцензія підписується керівником НКРЗІ або його заступником та засвідчується печаткою цього органу.

Згідно статті 70 Закону номерний ресурс надається оператору телекомунікацій НКРЗІ на підставі дозволу на термін дії відповідної ліцензії, а якщо вид діяльності не ліцензується - на строк не менше 5 років, для використання без права передачі іншим особам, крім випадків, визначених цим Законом. Номерний ресурс - сукупність цифрових знаків, що використовуються для позначення (ідентифікації) мереж, послуг, пунктів закінчення мережі в телекомунікаційних мережах загального користування.

Заява оператора телекомунікацій щодо виділення номерного ресурсу розглядається НКРЗІ протягом місяця з моменту її реєстрації. Рішення НКРЗІ щодо виділення або відмови у виділенні номерного ресурсу приймається з урахуванням ефективності використання раніше виділеного номерного ресурсу і протягом трьох робочих днів доводиться до операторів телекомунікацій. Дозвіл на використання номерного ресурсу видається оператору телекомунікацій після надання документів, що підтверджують оплату, протягом трьох днів.

Порядок ліцензування господарської діяльності у сфері телерадіомовлення визначає Закон України «Про телебачення і радіомовлення».

Згідно статті 23 Закону ліцензування мовлення здійснюється виключно НРТР відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про НРТР». Ліцензування мовлення іноземних телерадіоорганізацій забороняється.

3. Залежно від організаційно-технологічних особливостей розповсюдження програм НРТР видає ліцензії на такі види мовлення:
- супутникове;
- ефірне;
- кабельне;
- проводове;
- багатоканальне.

4. Залежно від території розповсюдження програм визначається територіальна категорія мовлення та територіальна категорія каналу мовлення або багатоканальної телемережі:
- загальнонаціональне мовлення - мовлення не менше ніж на дві третини населення кожної з областей України;
- регіональне мовлення - мовлення на регіон (область, декілька суміжних областей), але менше ніж на половину областей України;
- місцеве мовлення - мовлення на один чи кілька суміжних населених пунктів, яке охоплює не більше половини території області;
- закордонне мовлення - мовлення на територію поза межами державного кордону України.

5. Цифрове мовлення з використанням радіочастотного ресурсу України ліцензується як багатоканальне мовлення.

7. На конкурсних засадах здійснюється видача ліцензій на:
- ефірне мовлення;
- багатоканальне мовлення з використанням радіочастотного ресурсу.

8. Без конкурсів здійснюється видача ліцензій на:
- супутникове мовлення;
- кабельне мовлення;
- проводове мовлення;
- ефірне мовлення на каналі мовлення багатоканальної ефірної телемережі у випадку, передбаченому частиною дев'ятою статті  22 цього Закону.

9. Ліцензія на мовлення, видана НРТР, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право  відповідно до умов ліцензії здійснювати  мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.

Згідно статті 27 Закону ліцензія на мовлення видається не пізніше ніж у 10-денний строк після прийняття НРТР рішення про видачу ліцензії за умови сплати ліцензійного збору і є єдиною законною підставою на право мовлення.

Згідно статті 28 Закону ліцензіат не має права розповсюджувати телерадіопрограми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і телерадіопрограми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля та звернені до сексуальних інстинктів.

Текстовий супровід не може містити брутальних слів, висловів тощо. Умови цього пункту не поширюються на кодовані системи багатоканального мовлення.

Згідно статті 31 Закону за видачу або продовження строку дії ліцензій на мовлення та ліцензій провайдера програмної послуги сплачується ліцензійний збір.

«Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензій на мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги» затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 412.

Згідно статті 32 Закону ліцензія на мовлення видається заявнику на підставі рішення НРТР про видачу ліцензії не пізніше ніж у 10-денний термін після внесення ним ліцензійного збору, що підтверджується відповідним документом органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі, якщо НРТР прийняла рішення про інший порядок сплати ліцензійного збору, ліцензія видається заявнику не пізніше ніж у 30-денний термін після прийняття рішення про видачу ліцензії на мовлення.

Згідно статті 36 Закону ліцензія на мовлення видається на строк, визначений НРТР відповідно до заяви про видачу ліцензії, але не менш як:
- для ефірного мовлення та багатопрограмного мовлення в багатоканальних телемережах - на 7 років;
- для супутникового, проводового, кабельного мовлення - на 10 років.

Після закінчення строку дії ліцензія на мовлення втрачає чинність, за винятком випадків, коли вчасно подана ліцензіатом заява про продовження дії ліцензії на мовлення не була  розглянута НРТР у визначені цим законом строки. У цих випадках ліцензія залишається чинною до прийняття НРТР рішення про продовження дії ліцензії або про відмову у продовженні дії ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

Згідно статті 38 Закону суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на мовлення, підлягають державній реєстрації як суб'єкти інформаційної діяльності, що здійснюється НРТР.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на мовлення, здійснюється шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру телерадіоорганізацій України у 3-денний строк з дня видачі ліцензії на мовлення, який веде НРТР.

Доступ до Державного реєстру телерадіоорганізацій України є вільним. Порядок користування зазначеним реєстром і розмір плати за надання письмової інформації щодо даних цього реєстру встановлюються НРТР. НРТР розміщує відомості Державного реєстру телерадіоорганізацій України на веб-сайті та двічі на рік публікує їх в офіційному бюлетені Національної ради.

Згідно статті 40 Закону для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (оператор телекомунікацій чи кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у НРТР.

Ліцензування діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення здійснюється за реєстраційним принципом. Ліцензія видається без конкурсу на підставі заяви на термін 10 років.

Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов'язковим додатком до ліцензії на діяльність (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення. Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації.

Для перереєстрації ліцензіат повинен подати до НРТР інформацію про виконання концепції добору програм протягом попереднього року. Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги розглядається і рішення щодо неї приймається у місячний термін з дня її надходження до НРТР.

Згідно статті 43 Закону організація-ліцензіат має право розпочати мовлення протягом року з дня набрання ліцензією чинності. Про початок мовлення вона зобов'язана у 10-денний термін повідомити НРТР.

Також стаття 18 Закону України «Про НРТР» визначає, що ліцензування телерадіомовлення здійснює НРТР, а її ліцензія на телерадіомовлення є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення.

Розміри плати за видачу ліцензії на провадження діяльності у сфері телекомунікацій, що справляється у межах території однієї області, визначає постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 року № 773 «Про розміри та порядок зарахування плати за видачу, переоформлення, видачу дубліката, копії ліцензії на провадження діяльності у сфері телекомунікацій і продовження строку її дії».

«Ліцензійні умови здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж» (далі - Ліцензійні умови) були затверджені рішенням НКРЗІ від 11 листопада 2010 року № 513, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2010 року за № 1200/18495.

Згідно Ліцензійних умов суб'єкти господарювання провадять діяльність у сфері телекомунікацій з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації мереж тільки за наявності ліцензій.

Вони можуть отримати ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації:
- мереж ефірного телемовлення (ліцензія видається на заявлені регіони);
- мереж ефірного радіомовлення (ліцензія видається на заявлені регіони);
- мереж проводового радіомовлення (ліцензія видається на заявлені регіони);
- телекомунікаційних мереж (ліцензія видається на окремі населені пункти).

Порядок ліцензування користування радіочастотним ресурсом визначає Закон України «Про радіочастотний ресурс України».

Згідно статті 30 Закону користування радіочастотним ресурсом здійснюється на підставі:
1) ліцензій на користування радіочастотним ресурсом та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом для надання телекомунікаційних послуг;
2) ліцензій на мовлення, виданих НРТР, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями;
3) дозволів на експлуатацію - спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматорами.

Згідно статті 31 Закону ліцензії на користування радіочастотним ресурсом видаються  НКРЗІ суб'єктам господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом для надання телекомунікаційних послуг. Строк дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом встановлюється НКРЗІ, але не може бути меншим 5 років.

Користування радіочастотним ресурсом телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на підставі ліцензії на мовлення та не потребує ліцензії на користування радіочастотним ресурсом телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги.

Згідно статті 32 Закону суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, що передбачає використання радіочастотного ресурсу, до НКРЗІ з заявою про видачу ліцензії на користування радіочастотним ресурсом за формою.

Згідно статті 33 Закону НКРЗІ повинна видати ліцензію на користування радіочастотним ресурсом не пізніше ніж через 3 робочі дні від дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Інформація про видачу ліцензій на користування радіочастотним ресурсом публікується в офіційному бюлетені НКРЗІ та на її веб-сайті.

Розміри плати за видачу ліцензії на користування радіочастотним ресурсом визначає Постанова Кабінет Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 200 «Про розміри плати за видачу, продовження строку дії, переоформлення, видачу дублікатів ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України». Зазначені розміри визначають плату за видачу ліцензій із строком дії 5 років.

«Ліцензійні умови користування радіочастотним ресурсом України» були затверджені рішенням НКРЗІ від 19 серпня 2005 року № 53, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2005 року за № 1237/11517.

Згідно Ліцензійних умов суб'єкти господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом для надання телекомунікаційних послуг, мають право здійснювати свою діяльність тільки за наявності ліцензій на користування радіочастотним ресурсом та відповідних дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів.

Ліцензія на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій не дає права на користування радіочастотним ресурсом та експлуатацію РЕЗ. Суб'єкти господарювання, які мають намір відповідно до Закону України «Про телекомунікації» здійснювати діяльність на підставі ліцензії на вид діяльності, отримують вказану ліцензію одночасно з ліцензією на користування радіочастотним ресурсом України.

У залежності від регіону користування радіочастотним ресурсом ліцензії поділяються на такі види:
- національна ліцензія - ліцензія, яка надає право на користування радіочастотним ресурсом в 12-ти й більше регіонах України (області, м.Київ);
- регіональна ліцензія - ліцензія, яка надає право на користування радіочастотним ресурсом в одному або декількох (не більше 11) регіонах України;
- територіальна ліцензія - ліцензія, яка надає право на користування радіочастотним ресурсом на обмеженій території регіону.

5 серпня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України № 609 був затверджений «Перелік органів ліцензування»:
- НРТР - діяльність у галузі телебачення і радіомовлення;
- НКРЗІ - діяльність у сфері телекомунікацій;
- Адміністрація Держспецзв'язку - надання послуг у галузі КЗІ (крім послуг ЕЦП) та ТЗІ за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;
- СБУ - діяльність, пов'язана з розробленням, виготовленням, постачанням СТЗ для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації (критерії належності та перелік технічних засобів негласного отримання інформації визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням СБУ).

16 листопада 2016 року № 821 постановою Кабінету Міністрів України був затверджений «Перелік послуг у галузі КЗІ (крім послуг ЕЦП) і ТЗІ, господарська діяльність щодо яких підлягає ліцензуванню»:

I. Послуги у галузі КЗІ (крім послуг ЕЦП), господарська діяльність щодо яких підлягає ліцензуванню

1. Розроблення і складення конструкторської та іншої технічної документації, виробництво криптосистем і засобів КЗІ (з наданням права провадження діяльності у галузі КЗІ, що становить державну таємницю; з наданням права провадження діяльності у галузі криптографічного захисту службової інформації).

2. Постачання, монтаж (встановлення), налаштування, технічне обслуговування (супроводження), ремонт та/або утилізація криптосистем і засобів КЗІ (з наданням права провадження діяльності у галузі КЗІ, що становить державну таємницю; з наданням права провадження діяльності у галузі криптографічного захисту службової інформації).

3. Тематичні та експертні дослідження криптосистем і засобів КЗІ (з наданням права провадження діяльності у галузі КЗІ, що становить державну таємницю; з наданням права провадження діяльності у галузі криптографічного захисту службової інформації).

II. Послуги у галузі ТЗІ, господарська діяльність щодо яких підлягає ліцензуванню

1. Оцінювання захищеності інформації, що не становить державної таємниці.
2. Оцінювання захищеності інформації усіх видів, у тому числі інформації, що становить державну таємницю.
3. Виявлення закладних пристроїв.

Наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 28 березня 2013 року № 158 «Про надання адміністративних послуг у галузі ТЗІ» були затверджені такі документи:
- Інформаційна картка адміністративної послуги Адміністрації Держспецзв'язку з видачі ліцензій (копії, дубліката) на провадження господарської діяльності з надання послуг у галузі ТЗІ;
- Технологічна картка адміністративної послуги Адміністрації Держспецзв'язку з видачі ліцензій (копії, дубліката) на провадження господарської діяльності з надання послуг у галузі ТЗІ.

Наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 15 квітня 2013 року № 217 «Про надання адміністративних послуг у галузі КЗІ (крім послуг ЕЦП), торгівлі криптосистемами і засобами КЗІ» були затверджені такі документи:
- Інформаційна картка адміністративної послуги Адміністрації Держспецзв'язку з видачі ліцензій (копії, дубліката) на провадження господарської діяльності з надання послуг у галузі КЗІ (крім послуг ЕЦП), торгівлі криптосистемами і засобами КЗІ;
- Технологічна картка адміністративної послуги Адміністрації Держспецзв'язку з видачі ліцензій (копії, дубліката) на провадження господарської діяльності з надання послуг у галузі КЗІ (крім послуг ЕЦП), торгівлі криптосистемами і засобами КЗІ.

«Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг у галузі КЗІ (крім послуг ЕЦП) і ТЗІ за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України» були затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 16 листопада 2016 року.

30. Для провадження господарської діяльності з надання послуг з оцінювання захищеності інформації, що не становить державної таємниці, здобувач ліцензії чи ліцензіат повинен мати спеціаліста (спеціалістів) з вищою освітою у галузі знань «Інформаційна безпека» або вищою інженерно-технічною освітою фахового спрямування відповідно до обраного виду послуг з додатковою підготовкою на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань ТЗІ за напрямами підготовки відповідно до обраного виду послуг або стажем роботи у галузі технічного захисту інформації, виконання якої передбачало захист інформації від несанкціонованих дій в інформаційних (автоматизованих) системах, організацію та/або виконання експертних випробувань (робіт) з ТЗІ, не менш як три роки.

42. Наявність у ліцензіата ліцензії на провадження ліцензованої діяльності у галузі ТЗІ у частині надання послуг з оцінювання захищеності інформації усіх видів, у тому числі інформації, що становить державну таємницю, дає йому право на проведення робіт з атестації комплексів ТЗІ на об’єктах інформаційної діяльності (об’єктах електронно-обчислювальної техніки) та експертних оцінювань у сфері ТЗІ об’єктів експертизи, які призначаються для захисту інформації усіх видів, у тому числі інформації, що становить державну таємницю.

Разом з тим, згідно «Положення про дозвільний порядок проведення робіт з ТЗІ для власних потреб», затвердженого наказом ДСТСЗІ СБУ від 23 лютого 2002 року № 9, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 березня 2002 року за № 245/6533, органи державної влади та місцевого самоврядування, які мають намір проводити роботи у галузі ТЗІ для власних потреб, можуть отримати такий дозвіл від Адміністрації Держспецзв'язку у разі виконання вимог цього Положення. За відсутності у державного органу такого дозволу ці роботи повинні виконуватись тільки установою, що має ліцензію на право провадження діяльності у галузі ТЗІ.

22 вересня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 669 «Деякі питання щодо спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації» були затверджені такі документи:
- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності, пов’язаної з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів (далі - СТЗ) для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації;
- Критерії належності СТЗ для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації;
- Перелік СТЗ для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Книга | Автор | Статьи | Фильмы | Фото | Ссылки | Отзывы

Контакт | Студентам | Ветеранам | Астрология | Карта сайта



Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика