10. Нормативно-правові акти щодо електронних документів і документообігу

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлює Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- адресат - фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ;
- дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами;
- посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб'єктів електронного документообігу;
- обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили;
- автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ;
- суб'єкти електронного документообігу - автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.

Згідно статті 5 Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно статті 6 Закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора або підписувача електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно статті 7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з ЕЦП автора.

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Згідно статті 8 Закону юридична сила електронного документа не може бути  заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Електронний документ не може бути застосовано як оригінал:
1) свідоцтва про право на спадщину;
2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;
3) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 9 Закону електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Згідно статті 10 Закону відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Згідно статті 11 Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження автору повідомлення в електронній формі від адресата про його одержання, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Згідно статті 12 Закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки ЕЦП. Згідно статті 13 Закону суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.

При зберіганні електронних документів обов'язкове додержання таких вимог:
1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;
2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;
3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Згідно статті 15 Закону суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. В інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять інформацію, яка є власністю держави, або ІзОД, повинен забезпечуватися її захист відповідно до законодавства.

Застосування ЕЦП передбачено також у платіжних системах і системах розрахунків (далі - платіжні системи) згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який визначає загальні засади функціонування платіжних систем, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду за платіжними системами.

Так, згідно статті 14 Закону електронний  платіжний засіб (далі - ЕПЗ) може існувати в будь-якій формі, будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. ЕПЗ має містити обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. ЕПЗ має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно статті 17 Закону документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

Згідно статті 18 Закону електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим  документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі ЕЦП, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ коштів, що не засвідчений електронним підписом, забороняється приймати до виконання.

Учасник платіжної системи під час приймання електронних документів на переказ коштів має передбачити процедуру перевірки:
- електронного підпису;
- цілісності, достовірності та авторства електронного документа.

Згідно статті 19 Закону електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних  документів на цих носіях.

У разі неможливості зберігання електронних документів протягом часу, встановленого для відповідних паперових документів, мають бути застосовані заходи щодо дублювання цих електронних документів на декількох носіях інформації та їх періодичне копіювання.

Копіювання електронних документів з метою їх подальшого зберігання має здійснюватися згідно з існуючим в установах порядком обліку та копіювання документів. При копіюванні електронного документа з носія інформації обов'язково має бути виконана перевірка цілісності, достовірності та авторства даних на цьому носії.

У разі неможливості зберігання електронних документів із забезпеченням цілісності даних на носіях інформації протягом строку, встановленого для паперових документів, електронні документи повинні зберігатися у вигляді завіреної установою паперової копії.

Згідно статті 22 Закону подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв'язок з програмно-технічними засобами цього банку.

Згідно статті 38 Закону система захисту інформації повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Електронні документи на переказ, розрахункові документи та документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що містять банківську таємницю, під час їх передавання засобами телекомунікаційного зв'язку повинні бути зашифровані згідно з вимогами відповідної платіжної системи, а за їх відсутності - відповідно до законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Захист інформації забезпечується суб'єктами переказу коштів шляхом обов'язкового впровадження та використання відповідної системи захисту, що складається з:
1) законодавчих актів України та інших нормативно-правових актів, а також внутрішніх нормативних актів суб'єктів переказу, що регулюють порядок доступу та роботи з відповідною інформацією, а також відповідальність за порушення цих правил;
2) заходів охорони приміщень, технічного обладнання відповідної платіжної системи та персоналу суб'єкта переказу;
3) технологічних та програмно-апаратних засобів криптографічного захисту інформації, що обробляється в платіжній системі.

Система захисту інформації повинна забезпечувати:
1) цілісність інформації, що передається в платіжній системі, та компонентів платіжної системи;
2) конфіденційність інформації під час її обробки, передавання та зберігання в платіжній системі;
3) неможливість відмови ініціатора від факту передавання та отримувачем від факту прийняття документа на переказ, документа за операціями із застосуванням засобів ідентифікації, документа на відкликання;
4) забезпечення постійного та безперешкодного доступу до компонентів платіжної системи особам, які мають на це право або повноваження, визначені законодавством України, а також встановлені договором.

Розробка заходів охорони, технологічних та програмно-апаратних засобів криптографічного захисту здійснюється платіжною організацією відповідної платіжної системи, її учасниками або іншою установою на їх замовлення.

Згідно статті 39 Закону при проведенні переказу його суб'єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від:
1) несанкціонованого доступу до інформації - доступу до інформації щодо переказу, що є банківською таємницею або є іншою інформацією з обмеженим доступом, осіб, які не мають на це прав або повноважень, визначених законодавством України, а також якщо це не встановлено договором;
2) несанкціонованих змін інформації - внесення змін або часткового чи повного знищення інформації щодо переказу особами, які не мають на це права або повноважень, визначених законодавством України, а також встановлених договором;
3) несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем - використання або внесення змін до компонентів платіжної системи протягом її функціонування особами, які не мають на це права або повноважень, визначених законодавством України, а також встановлених договором.

Суб'єкти переказу зобов'язані повідомляти платіжну організацію відповідної платіжної системи про випадки порушення вимог захисту інформації. У разі виявлення при цьому ознак, що можуть свідчити про вчинення злочину, суб'єкти переказу та інші учасники платіжних систем зобов'язані повідомити про такий випадок порушення вимог захисту інформації відповідні правоохоронні органи.

Працівники суб'єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації  при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність  інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.

28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1453 був затверджений «Типовий порядок здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади», який визначає такі вимоги:

3. Орган виконавчої влади здійснює електронний документообіг лише за умови використання надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинне бути підтверджено позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері КЗІ, одержаним на ці засоби від Адміністрації Держспецзв'язку, та наявності посилених сертифікатів ключів у своїх працівників - підписувачів.

4. Орган виконавчої влади здійснює електронний документообіг через спеціальні телекомунікаційні мережі або телекомунікаційні мережі загального користування. При цьому відправлення органом виконавчої влади електронного документа через телекомунікаційні мережі загального користування здійснюється за рішенням керівника цього органу.

5. Система електронного документообігу органу виконавчої влади повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів у сфері захисту інформації.

6. Відповідальність за організацію здійснення електронного документообігу в органі виконавчої влади несе його керівник, якщо інше не встановлено законодавством. Здійснення електронного документообігу покладається на службу діловодства.

Організація роботи з вхідними електронними документами

7. Електронні документи, що надходять на адресу органу виконавчої влади, приймаються службою діловодства централізовано.

8. Електронний документ, що надійшов на адресу органу виконавчої влади, підлягає відхиленню у разі:
- відсутності у адресата надійних засобів ЕЦП;
- надходження не за адресою;
- зараження вірусом;
- негативного результату перевірки на цілісність і справжність усіх накладених на нього ЕЦП.

При цьому відправнику в дводенний строк надсилається відповідне повідомлення. Зазначена процедура для електронного документа відповідає процедурі повернення документа на папері (далі - повернення електронного документа).

9. Кожен одержаний адресатом електронний документ перевіряється на зараження його вірусом.

10. Кожен одержаний адресатом електронний документ перевіряється на цілісність і справжність усіх накладених на нього ЕЦП, включаючи ті, що накладені (проставлені) згідно із законодавством як аналоги печатки (далі - електронні печатки).

При цьому необхідно, щоб:
- кожен ЕЦП був підтверджений з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів ЕЦП;
- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення ЕЦП;
- особистий ключ підписувача відповідав відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті;
- на час перевірки був чинним посилений сертифікат відкритого ключа акредитованого ЦСК та/або посилений сертифікат відкритого ключа відповідного засвідчувального центру.

11. Попередній розгляд електронного документа здійснюється у його візуальній формі.

12. Визначення, чи потребує електронний документ обов'язкового розгляду керівником органу виконавчої влади або іншими посадовими особами відповідно до функціональних обов'язків, необхідності його реєстрації, а також встановлення строків виконання цього документа структурними підрозділами чи безпосередніми виконавцями здійснюється у тому ж порядку, що й для документів на папері.

13. Вхідні, внутрішні та вихідні електронні документи реєструються в одній системі разом з відповідними документами на папері.

Реєстрація вхідних електронних документів здійснюється у тому ж порядку, що й вхідних документів на папері. Для забезпечення реєстрації, обліку, пошуку і контролю виконання вхідного електронного документа заповнюється реєстраційно-контрольна картка в електронній формі.

Після реєстрації вхідного електронного документа адресат у дводенний строк надсилає відправнику повідомлення про його прийняття і реєстрацію.

14. Для фіксування резолюції щодо виконання вхідного електронного документа складається відповідний внутрішній електронний документ «Резолюція» за підписом відповідної посадової особи, про що зазначається в реєстраційно-контрольній картці.

15. Контроль за виконанням та оперативним використанням наявної в електронних документах інформації здійснюється в тому ж порядку, що й для документів на папері.

Організація роботи з внутрішніми та вихідними електронними документами

16. Оформлення і реєстрація електронних документів, що складаються в органі виконавчої влади, за винятком особливостей їх підписання або затвердження, здійснюється у тому ж порядку, що й для документів на папері.

До візуальної форми подання електронного документа за складом та розміщенням реквізитів встановлюються ті ж вимоги, що й для документа на папері.

17. Підписання або затвердження електронного документа здійснюється шляхом накладення на нього ЕЦП відповідних посадових осіб. На момент накладення останнього ЕЦП технологічно та/або організаційно забезпечується проставлення у створеному електронному документі дати і його реєстраційного номера.

У разі непідписання або незатвердження електронного документа керівником органу виконавчої влади чи іншою посадовою особою реєстрація цього документа скасовується, а його виконавець інформується про відхилення документа.

Проставлення електронної печатки на електронний документ здійснюється згідно із законодавством. При цьому зазначена процедура виконується лише після підписання або затвердження електронного документа.

18. Адресування електронних документів здійснюється з додержанням тих же вимог, що й для документів на папері.

19. На кожний внутрішній та вихідний електронний документ заповнюється реєстраційно-контрольна картка в електронній формі.

20. Перед відправленням вихідного електронного документа проводиться перевірка його цілісності та справжності усіх накладених на нього ЕЦП з додержанням тих же вимог, що й для вхідних документів.

У разі порушення цілісності вихідного електронного документа або непідтвердження справжності накладеного на нього ЕЦП його реєстрація скасовується, а виконавець інформується про відхилення документа.

21. Вихідні електронні документи відправляються адресатам службою діловодства централізовано не пізніше наступного робочого дня після їх одержання від структурних підрозділів - виконавців.

22. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження відправнику повідомлення про його прийняття і реєстрацію.

У разі неодержання від адресата протягом двох робочих днів повідомлення про прийняття і реєстрацію або про відхилення електронного документа відправник вживає додаткових заходів з використанням інших засобів зв'язку для одержання від адресата відповідного повідомлення.

У разі одержання від адресата повідомлення про відхилення електронного документа відправником вживаються заходи для усунення причин відхилення і забезпечення повторного відправлення цього документа.

Якщо таке повідомлення одержане від адресата, який не має надійних засобів ЕЦП, цьому адресату надсилається відповідний документ на папері.

Підтвердження факту одержання від адресата повідомлення щодо електронного документа відправником не здійснюється.

23. Реєстраційний номер, дата і час реєстрації електронного документа адресатом, зазначені у його повідомленні, фіксуються відправником у реєстраційно-контрольній картці.

Погодження електронних документів

24. Погодження електронного документа здійснюється шляхом накладення на нього ЕЦП посадової особи.

25. Зауваження і пропозиції до поданого електронного документа (у разі наявності) фіксуються в окремому електронному документі, на який накладається ЕЦП посадової особи.

26. Порядок внутрішнього погодження електронних документів у системі електронного документообігу органу виконавчої влади затверджується його керівником, якщо інше не встановлено законодавством.

27. У разі відсутності в органі виконавчої влади, яким погоджується електронний документ, надійних засобів ЕЦП цьому органу для погодження надається відповідний документ на папері.

Зберігання електронних документів

28. Оперативне зберігання електронних документів в органі виконавчої влади, підготовка і передача їх до архівної установи здійснюються з додержанням вимог нормативних актів, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи.

29. Строк зберігання електронних документів повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.

Реалізація положень Законів України визначається постановами Кабінету Міністрів України. Так, 26 травня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 680 був затверджений «Порядок засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу» визначає такі вимоги:

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
- послуга фіксування часу - процедура засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу шляхом додання до нього або логічного поєднання з ним позначки часу;
- позначка часу - сукупність електронних даних, створена за допомогою технічних засобів та засвідчена ЕЦП центру сертифікації ключів, яка підтверджує наявність електронного документа (електронних даних) на певний момент часу.

3. Надання послуги фіксування часу включає: 
- реєстрацію звернень, на підставі  яких формується позначка часу;
- формування позначки часу за допомогою особистого ключа центру сертифікації;
- передачу користувачеві послуги фіксування часу сформованої позначки часу;
- реєстрацію та збереження позначки часу, переданої користувачеві послуги фіксування часу.

4. Час, який використовується в позначці часу, встановлюється акредитованим центром сертифікації ключів (далі - АЦСК) та центром сертифікації ключів (далі - ЦСК) за київським часом на момент її формування та синхронізований із Всесвітнім координованим часом (UTC) з точністю до однієї секунди.

АЦСК і ЦСК отримують послугу з постачання передачі сигналів точного часу для формування та проведення перевірки позначки часу, надання якої забезпечується центральним засвідчувальним органом (далі - ЦЗО). Порядок синхронізації часу із Всесвітнім координованим часом (UTC)  розробляється АЦСК і ЦСК та погоджується з ЦЗО.

5. У процесі фіксування часу позначка часу додається або логічно поєднується з електронними даними таким чином, щоб була виключена можливість вносити до них зміни із збереженням позначки часу після надання послуги фіксування часу.

6. Послуги фіксування часу надаються АЦСК і ЦСК на договірних засадах.

7. АЦСК надають послуги фіксування часу згідно з вимогами, які встановлюються Мін'юстом та Адміністрацією Держспецзв'язку, за допомогою особистого ключа, відповідний якому відкритий ключ засвідчено в центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі.

8. Перевірка позначки часу проводиться користувачем послуги фіксування часу за допомогою сертифіката відкритого ключа, наданого АЦСК.

9. АЦСК під час надання послуги фіксування часу зобов'язаний:
- забезпечити зберігання даних про надані послуги фіксування часу;
- забезпечити захист персональних даних користувачів відповідно до законодавства;
- подавати консультаційно-методичну допомогу користувачам послуг фіксування часу щодо порядку надання цих послуг;
- надсилати відповідно до законодавства контролюючому та центральному засвідчувальному органам інформацію про надання послуги фіксування часу.

10. АЦСК забезпечує надання послуги фіксування часу цілодобово.

11. У разі надання користувачеві послуги фіксування часу з порушенням вимог цього Порядку, зокрема недотримання вимог щодо точності часу, використання скасованого або блокованого посиленого сертифіката ключа, позначка часу вважається недійсною.

28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1454 був затверджений «Порядок обов'язкової передачі документованої інформації», який визначає механізм обов'язкової передачі на зберігання центральному засвідчувальному органу (далі - ЦЗО) або засвідчувальному центру (далі - ЗЦ) посилених сертифікатів відкритих ключів (далі - сертифікати), документованої інформації акредитованим центром сертифікації ключів (далі - АЦСК) у разі припинення його діяльності.

Метою зазначеної передачі є забезпечення можливості перевірки ЕЦП, накладеного на електронний документ підписувачем, відкритий ключ якого засвідчений в АЦСК, що припиняє діяльність.

2. АЦСК, що засвідчив свій відкритий ключ у ЦЗО або ЗЦ, здійснює передачу паперових та електронних документів (далі - документована інформація) ЦЗО або ЗЦ.

Електронні документи - сформовані АЦСК сертифікати, електронний реєстр сертифікатів, електронні документи, на підставі яких були сформовані, скасовані, блоковані та поновлені сертифікати підписувачів (якщо такий спосіб передбачений регламентом роботи АЦСК).

Паперові документи - договори, на підставі яких підписувачам надавалися послуги ЕЦП, документи, на підставі яких були сформовані, скасовані, блоковані та поновлені сертифікати підписувачів, а також засвідчені в установленому порядку копії рішень (ухвал) судів щодо відшкодування збитків, завданих  внаслідок неналежного виконання АЦСК своїх обов'язків.

3. Електронні документи передаються у двох примірниках.

4. Електронний реєстр сертифікатів містить такі дані:
- унікальний реєстраційний номер сертифіката;
- основні дані (реквізити) підписувача, які внесено до сертифіката;
- дата і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;
- дата, час та причина  скасування, блокування і поновлення сертифіката.

5. На електронний реєстр сертифікатів з допомогою особистого ключа АЦСК накладається ЕЦП.

6. Формат електронного реєстру сертифікатів, вимоги до носіїв інформації та порядку запису на них електронних документів визначаються ЦЗО або ЗЦ, якому передається документована інформація.

7. Документи на папері, які передаються до ЦЗО або ЗЦ, повинні бути зброшуровані. На зворотному боці останнього аркуша зазначається кількість сторінок, ставиться підпис керівника АЦСК, який скріплюється печаткою.

8. АЦСК:
- повідомляє за три місяці до припинення своєї діяльності ЦЗО або ЗЦ про рішення щодо припинення діяльності;
- узгоджує не пізніше ніж за 30 днів до припинення діяльності з ЦЗО або ЗЦ умови передачі документованої інформації.

9. АЦСК зобов'язаний подати за 15 днів до припинення своєї діяльності разом із заявою, в якій зазначаються підстави і дата її припинення, на погодження до ЦЗО або ЗЦ акт приймання-передачі документованої інформації.

Акт приймання-передачі, у якому зазначаються дата передачі, номери та назви документів, кількість аркушів у документі, типи та номери носіїв інформації, складається у трьох примірниках.

10. Документована інформація передається до ЦЗО або ЗЦ нарочним чи рекомендованим поштовим відправленням.

11. Розгляд заяви ЦЗО або ЗЦ здійснюється не пізніше ніж за 5 днів до припинення діяльності акредитованого центру.

Установлення відповідності документованої інформації переліку в акті приймання-передачі, приймання її ЦЗО або ЗЦ, а також підписання акта його керівником здійснюються протягом доби, визначеної як дата припинення діяльності АЦСК.

Під час передачі документованої інформації на зберігання ЦЗО або ЗЦ перший примірник акта приймання-передачі залишається в ЦЗО або ЗЦ, другий видається керівнику АЦСК, третій надсилається контролюючому органу.

12. Роботи, пов'язані з передачею документованої інформації, придбанням носіїв інформації, записом електронних документів на носії інформації, упаковуванням і транспортуванням, виконуються за рахунок АЦСК, що передає документовану інформацію.

13. Приймання документованої інформації проводиться ЦЗО або ЗЦ безоплатно.

14. Відомості про прийняття від АЦСК на зберігання документованої інформації публікуються на веб-сайті ЦЗО.

ЗЦ, якому передано документовану інформацію, не пізніше ніж через 3 доби після підписання акта приймання-передачі подає ЦЗО для публікації на його веб-сайті відомості про прийняття на зберігання документованої інформації відповідного АЦСК.

15. У разі банкрутства АЦСК ліквідатор здійснює передачу документованої інформації ЦЗО або ЗЦ згідно з цим Порядком.

15-1. У разі скасування акредитації АЦСК передає за актом приймання-передачі ЦЗО:
- електронні документи протягом 10 робочих днів з моменту прийняття рішення про скасування акредитації;
- паперові документи протягом 20 робочих днів з моменту прийняття рішення про скасування акредитації.

Акт приймання-передачі, в якому зазначаються дата передачі, номер і назва документа, кількість аркушів у документі, тип та номер носія інформації, складається в трьох примірниках.

Перший примірник акта залишається в ЦЗО або ЗЦ, другий видається керівнику АЦСК, акредитацію якого скасовано, третій надсилається контролюючому органу.

Крім того, згідно Указу Президента України від 27 червня 1996 року № 468 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» (далі - Реєстр) на Міністерство юстиції України були покладені функції формування та ведення Реєстру, розроблення організаційних заходів та впровадження методологічних принципів, створення фонду нормативних актів та підтримання їх у контрольному стані, надання інформації про них. Офіційний сайт Реєстру знаходиться тут.

23 квітня 2001 року постановою Кабінету Міністрів України № 376 був затверджений «Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним» (далі - Порядок). Згідно п.2 Порядку Реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, яка складається з еталонного, страхового, робочого, інформаційного фондів та окремого розділу.

Еталонний фонд Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, призначена для зберігання та обліку еталонних текстів нормативно-правових актів у контрольному стані. Еталонний фонд формується та зберігається в Мін'юсті.

Еталонний текст Реєстру - текст нормативно-правового акта у формі комп'ютерного файла, цілісність якого забезпечується за допомогою спеціальних ознак.

Робочий фонд Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, яка підтримує технологію ведення Реєстру і використовується для підготовки та опрацювання текстів нормативно-правових актів при внесенні їх до еталонного фонду Реєстру.

Страховий фонд Реєстру - архівні копії еталонного фонду Реєстру, які зберігаються в Мін'юсті на електронних носіях і призначені для відновлення в автентичній формі еталонного фонду Реєстру у разі його повної або часткової втрати.

Інформаційний фонд Реєстру - спеціально створена для надання широкому колу користувачів інформації з Реєстру комп'ютерна інформаційна система у формі окремої бази даних, в якій зберігаються копії еталонних текстів нормативно-правових актів.

Копія еталонного тексту Реєстру - копія тексту нормативно-правового акта у формі комп'ютерного файла, який ідентичний відповідному еталонному тексту та  зберігає всі спеціальні ознаки, що забезпечують його цілісність.

Окремий розділ Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, що  використовується для підготовки та накопичення текстів нормативно-правових актів з відповідним грифом секретності.

26 червня 2002 року наказом Міністерства юстиції України № 57/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2002 року за № 546/6834, була затверджена «Інструкція про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів» (далі - Інструкція).

Загальні положення

Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів (далі - Реєстр) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, яка складається з еталонного, страхового, робочого, інформаційного фондів та окремого розділу.

Держатель Реєстру - Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні та методологічні принципи ведення Реєстру, приймає рішення про включення нормативно-правових актів до Реєстру, здійснює їх опрацювання, ідентифікацію, класифікацію, відповідає за автентичність та контрольний стан еталонних текстів, забезпечує внесення нормативно-правових актів до еталонного фонду і його збереження та здійснює контроль за наданням інформації з Реєстру.

Супроводження програмно-інформаційного забезпечення Реєстру, збереження даних і захист їх від руйнування, формування і підтримання інформаційного фонду Реєстру, ведення обліку користувачів Реєстру, забезпечення дотримання правил і процедур одержання та використання інформації з інформаційного фонду Реєстру покладаються на визначених Міністерством юстиції України адміністраторів Реєстру:

Адміністратора обліку користувачів (далі - Адміністратор обліку) - державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НАІС»), яке здійснює обслуговування та забезпечує облік користувачів Реєстру, які звернулись за одержанням інформації з інформаційного фонду Реєстру на паперових носіях. Адміністратор обліку також здійснює експлуатацію технічних засобів та системного програмного забезпечення для підтримки функціонування прикладного програмно-інформаційного забезпечення Реєстру. Офіційний сайт ДП «НАІС» знаходиться тут.

Користувачами Реєстру є будь-які фізичні, юридичні особи та об'єднання громадян без статусу юридичної особи, які мають доступ до інформації з інформаційного фонду Реєстру через веб-сайт www.reestrnpa.gov.ua, а також які звернулись до Міністерства юстиції України із запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» за одержанням інформації з інформаційного фонду Реєстру на паперових носіях.

Надання інформації шляхом доступу до інформаційного фонду Реєстру

Безоплатний цілодобовий доступ до інформаційного фонду Реєстру здійснюється через веб-сайт www.reestrnpa.gov.ua шляхом пошуку та перегляду всіх наявних в цьому фонді копій еталонних текстів Реєстру.

З метою запобігання використанню інформаційного фонду Реєстру «ботами» користувач Реєстру за допомогою спеціального тесту системи CAPTCHA підтверджує, що з базою працює людина.

Під час доступу до інформаційного фонду Реєстру збереження всіх спеціальних ознак, які забезпечують цілісність копій еталонних текстів нормативно-правових актів з інформаційного фонду Реєстру, гарантується при перегляді цих копій тільки на екрані комп'ютера користувача Реєстру. При роздрукуванні цих копій на папері чи переписуванні їх у файли будь-якого іншого формату автентичність отриманих у такий спосіб текстів еталонним текстам Реєстру не забезпечується.

Доступ до інформації з інформаційного фонду Реєстру, оприлюдненої на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, є вільним та безоплатним.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Книга | Автор | Статьи | Фильмы | Фото | Ссылки | Отзывы

Контакт | Студентам | Ветеранам | Астрология | Карта сайта



Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика