04. Нормативно-правові акти з інформаційної безпеки телерадіоресурсів

Поряд з наведеними вище базовими нормативно-правовими актами, що визначають правові засади забезпечення інформаційної безпеки України, існує низка нормативних актів, які безпосередньо регулюють суспільні відносини в телекомунікаційній сфері та сфері користування радіочастотним ресурсом України. Тому далі розглянемо положення основних нормативних актів, які визначають зміст правового регулювання в цих сферах.

Окремий вклад у забезпечення інформаційної безпеки держави вносить Закон України «Про телекомунікації» (далі - Закон), який визначає інформаційну безпеку телекомунікаційних мереж як здатність телекомунікаційних мереж забезпечувати захист від несанкціонованих дій та витоку інформації або від порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Згідно статті 9 Закону охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України.

Зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом.

Оператори телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Згідно статті 17 Закону органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ).

Згідно статті 18 Закону НКРЗІ:
4-1) встановлює Правила здійснення діяльності у сфері телекомунікацій;
5) здійснює розподіл, присвоєння, облік номерного ресурсу, видачу та скасування дозволів, нагляд за використанням номерного ресурсу;
20) встановлює порядок ведення і веде реєстр операторів телекомунікацій.

Згідно статті 34 «Захист інформації про споживача»:

1. Оператори телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

2. Призначені для оприлюднення телефонні довідники, у тому числі електронні версії та бази даних інформаційно-довідкових служб, можуть містити інформацію про прізвище, ім'я, по батькові, найменування, адресу та номер телефону абонента в разі, якщо в договорі про надання телекомунікаційних послуг міститься згода споживача на опублікування такої інформації.

Споживач має право на безоплатне вилучення відомостей про нього повністю або частково з електронних версій баз даних інформаційно-довідкових служб.

3. Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.

Згідно статті 39 Закону оператори телекомунікацій зобов'язані:
17) вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами;
18) на підставі рішення суду обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів, через які здійснюється розповсюдження дитячої порнографії.

Оператори телекомунікацій зобов'язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення.

Оператори телекомунікацій зобов'язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.

Згідно статті 56 Закону адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для:
1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет;
2) створення реєстру доменних назв у домені .UA;
3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет;
4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені .UA;
5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції;
6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів  споживачів українського сегмента мережі Інтернет.

Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені .UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.

Крім того, з метою забезпечення державних органів, Збройних Сил, інших військових формувань, МВС і органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій державної форми власності окремою телекомунікаційною мережею була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 850-р «Про передачу у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення» (далі - ТМСП).

На виконання постанови ТМСП, створена на базі транспортної телекомунікаційної мережі публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - Укртелеком), повинна бути передана органам Держспецзв’язку як державна власність із закриттям доступу до неї з боку телекомунікаційної мережі загального користування (далі - ТМЗК) згідно вимог Порядку, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв'язкувід 19 травня 2015 року № 266/739, зареєстрованого в Мін’юсті 5 червня 2015 року за № 671/27116.

З дати затвердження Акта передачі-приймання від Укртелекому до Держспецзв’язку до держави переходить право власності на ТМСП, після чого Адміністрація Держспецзв’язку здійснює управління ТМСП відповідно до Закону України «Про управління об’єктами державної власності».

Адміністрація Держспецзв’язку з дня затвердження Акта передачі-приймання зобов’язана провести в установленому законодавством порядку оформлення та державну реєстрацію речових прав на ТМСП і надати до Фонду державного майна України відомості про ТМСП для внесення до Єдиного реєстру об’єктів державної власності.

ТМСП являє собою виділену ємність у мережах передачі даних Укртелекому гарантованою пропускною спроможністю 10 Гбіт/с, під’єднану до захищеного обладнання з обмеженим фізичним доступом, розташованого в усіх районних відділеннях Укртелекому. Доступ до кінцевого обладнання  абонентів у державних органах має відбуватися каналами «Ethernet».

Для магістральної передачі даних у ТМСП використовується технологія «MPLS». Дані надходять у систему зашифрованими абонентським обладнанням з використанням стійких алгоритмів української розробки. Навіть у випадку перехоплення трафіку на мережах Укртелекому виділення та розшифрування його є неможливим. Проект ТМСП неодноразово отримував високі оцінки своєї надійності на спеціалізованих міжнародних конференціях із захищеного зв’язку.

Правову основу користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо визначення умов користування цим ресурсом, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, а також фізичних і юридичних осіб, які користуються радіочастотним ресурсом встановлює Закон України «Про радіочастотний ресурс України» (далі - Закон).

У Законі наведені нижче терміни вживаються такому значенні:
- радіочастота - електромагнітна хвиля у просторі без штучного спрямовуючого середовища з певним номіналом частоти в межах радіочастотного спектра;
- радіочастотний ресурс - частина радіочастотного спектра, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях;
- користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу.

Метою цього Закону є створення правових засад для ефективного та раціонального використання радіочастотного ресурсу України для забезпечення економічного, соціального, інформаційного та культурного розвитку, державної безпеки та обороноздатності.

Згідно статті 5 Закону користувачі радіочастотного ресурсу України залежно від напрямів його використання поділяються на спеціальні та загальні.

До спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України відносяться підрозділи і організації Міністерства оборони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку, Міністерства внутрішніх справ, Управління державної охорони, а також центральних органів виконавчої влади України, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері транспорту.

Згідно статті 9 Закону державне управління у сфері користування радіочастотним ресурсом України здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах зв'язку, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України (далі - ЦОВЗ).

Згідно п.1 «Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України», затвердженого Указом Президента України від 30 червня 2011 року № 717, Адміністрація Держспецзв'язку є центральним органом виконавчої влади у сферах телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, тобто ЦОВЗ.

Згідно статті 11 Закону ЦОВЗ:
4) розробляє на підставі пропозицій і за участю національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Генерального штабу Збройних Сил України, інших заінтересованих осіб Національну таблицю розподілу смуг радіочастот і План використання радіочастотного ресурсу України;
7) здійснює обов'язки Адміністрації зв'язку України з питань виконання функцій України як держави - члена Міжнародного союзу електрозв'язку.

Згідно статті 12 Закону органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є НКРЗІ, яка утворюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації».

Згідно статті 13 Закону одними з основних засад державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом є:
1) забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом в інтересах усіх категорій користувачів;
3) забезпечення і захист інтересів держави.

Згідно статті 16 Закону у сфері управління НКРЗІ утворюється державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (далі - УДЦР), що здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується НКРЗІ. Повноваження УДЦР поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу, які діють у смугах радіочастот загального користування. Офіційний сайт УДЦР знаходиться тут.

Згідно статті 50 Закону Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення (далі - НРТР) визначає відповідно до законодавства про радіочастотний ресурс України користувачів радіочастотного ресурсу у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення.

Присвоєння радіочастот радіоелектронним засобам у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення, та видача відповідних дозволів на експлуатацію радіоелектронних  засобів здійснюється УДЦР на підставі ліцензії на мовлення або подання НРТР для багатоканальних телесистем, які передбачають використання радіочастотного ресурсу.

Обмеження або тимчасове зупинення використання радіоелектронних засобів мовлення здійснюється НКРЗІ, виключно у випадках загрози для життя або здоров'я людей з обов'язковим інформуванням НРТР у триденний термін.

Згідно статті 57 Закону користування радіочастотним ресурсом здійснюється на платній основі. Збір за користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Податковим кодексом України.

НКРЗІ здійснює державне регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку згідно «Положення про НКРЗІ» (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1067. Офіційний сайт НКРЗІ знаходиться тут.

Згідно п.3 Положення основними завданнями НКРЗІ є:
1) забезпечення проведення єдиної державної політики з питань державного регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку;
2) здійснення державного регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку, розвитку та модернізації телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення»регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Згідно статті 4 Закону держава встановлює дієві обмеження щодо монополізації телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними та іншими групами чи окремими особами, а також гарантує захист телерадіоорганізацій від фінансового і політичного тиску з боку фінансово-політичних груп та органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Держава гарантує реалізацію прав на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення.

Згідно статті 5 Закону цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється.

Не допускається використання телерадіоорганізацій для:
- поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом;
- закликів до насильницької зміни конституційного ладу та розв'язування війни;
- необґрунтованого показу насильства;
- пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження;
- трансляції програм та передач, у яких телеглядачам та/або радіослухачам надаються послуги з ворожіння та гадання, а також платні послуги у сфері народної та/або нетрадиційної медицини;
- трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;
- розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів та предметів;
- пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування;
- поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи;
- здійснення інших  вчинків, за якими наступає кримінальна відповідальність.

Забороняється використання у програмах та передачах на телебаченні та радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан їх здоров'я.

Згідно статті 7 Закону єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - НРТР).

Згідно статті 9 Закону у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців.

Згідно статті 57 Закону редакційний статут телерадіоорганізації визначає:
- основні вимоги до забезпечення точності, об'єктивності, неупередженості та збалансованості інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;
- вимоги до розповсюдження конфіденційної інформації;
- вимоги до розповсюдження інформації про насильство;
- вимоги до розповсюдження інформації про кримінальні правопорушення;
- вимоги до розповсюдження інформації про різні групи населення (національні та сексуальні меншини, релігійні групи, хворих та інвалідів);
- вимоги до захисту дітей від негативного впливу інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;
- вимоги до перевірки достовірності інформації, одержаної від третіх осіб;
- вимоги до дотримання авторських та суміжних прав при розповсюдженні інформації;
- особливості поширення інформації про політичні партії та політиків під час виборчого процесу та поза його межами;
- вимоги до реклами та спонсорства;
- вимоги щодо недопущення прихованої реклами та одержання творчими  працівниками телерадіоорганізації товарів і послуг безкоштовно або за пільговими цінами.

Редакційний статут телерадіоорганізації має бути оприлюднений. Копія редакційного статуту протягом семи днів з часу його прийняття або внесення змін до нього надсилається до НРТР.

Згідно статті 59 Закону телерадіоорганізація зобов'язана:
в) поширювати об'єктивну інформацію;
є) з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідності і культури всіх народів;
ж) зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені;
з) не поширювати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості підозрюваного, обвинуваченого або упереджують рішення суду;
и) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною;
і) розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.

Згідно статті 62 Закону телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом.

Такі програми або передачі повинні мати  спеціальне попередження та відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією.

У програмах та передачах телерадіоорганізації не мають права без письмової згоди батьків або осіб, що їх замінюють, а також відповідних правоохоронних органів розголошувати будь-яку інформацію, яка:
- може сприяти ідентифікації особи неповнолітнього правопорушника;
- стосується факту самогубства неповнолітнього.

Згідно статті 63 Закону особа, в якої беруть інтерв'ю, або особа, яка надала інформацію для телерадіоорганізації, має право на підставі письмової заяви переглянути та/або прослухати відповідну передачу перед її трансляцією.

Згідно статті 64 Закону громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Вимоги до діяльності НРТР визначає Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення. Офіційний сайт НРТР знаходиться тут.

Крім того, згідно статті 24 Закону «Про радіочастотний ресурс України» НРТР:
2) погоджує проект Національної таблиці розподілу смуг радіочастот та Плану використання радіочастотного ресурсу України;
3) визначає користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот, виділених для каналів мовлення, мереж мовлення;
4) замовляє розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, в інформаційній та видавничій сферах є Державний комітет телебачення і радіомовлення України (далі - Держкомтелерадіо), який здійснює свою діяльність згідно «Положення про Держкомтелерадіо», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 341. Офіційний сайт Держкомтелерадіо знаходиться тут.

Згідно п.4 Положення Держкомтелерадіо:
3) розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує інформаційній безпеці держави, суспільства, особи;
4) бере участь у формуванні єдиного інформаційного простору, сприянні розвитку інформаційного суспільства;
5) реалізує разом з іншими державними органами завдання щодо забезпечення інформаційної безпеки;
8) проводить моніторинг інформаційного наповнення веб-сайтів органів виконавчої влади та надає пропозиції зазначеним органам;
15) вживає спільно з іншими органами державної влади заходів з підвищення художньої якості вітчизняних телерадіопрограм, захисту суспільства від негативного впливу аудіо- і відеопродукції, яка становить загрозу суспільній моралі;
17) сприяє створенню системи суспільного телебачення та радіомовлення, впровадженню ефірного наземного цифрового телерадіомовлення;
22) веде Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції;
26) проводить моніторинг змістовного наповнення теле- та радіопрограм, вироблених державними телерадіоорганізаціями.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Книга | Автор | Статьи | Фильмы | Фото | Ссылки | Отзывы

Контакт | Студентам | Ветеранам | Астрология | Карта сайта



Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика