03. Нормативно-правові акти з питань захисту суспільної моралі

Правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, як складової інформаційної безпеки суспільства встановлює Закон України «Про захист суспільної моралі» (далі - Закон), прийнятий у 2004 році.

Суспільна мораль - це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.

Згідно статті 2 Закону виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.

Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка пропагує:
- війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;
- фашизм та неофашизм;
- приниження або ображення нації чи особистості за національною ознакою;
- бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;
- приниження особистості, знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;
- невігластво, неповагу до батьків;
- наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

Згідно статті 5 Закону змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:
- формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;
- недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії;
- впровадження експертної оцінки відео-, аудіо-, друкованої інформації та інформації на електронних носіях, розроблення механізмів і методик віднесення її до такої, що завдає шкоди суспільній моралі;
- підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва;
- встановлення контролю за обігом продукції, що становить загрозу суспільній моралі.

Згідно статті 6 Закону забороняється:
- виробництво і ввезення в Україну творів, зображень, інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження, їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення, реклама, збут чи розповсюдження;
- обіг, демонстрація та прокат друкованих видань, кіно-, аудіо-, відео-, радіо-, телепродукції, матеріалів на електронних носіях, інших видів продукції, що пропагують порнографію.

Розміщення оголошень про інтимні зустрічі за винагороду та девіантні форми інтимних стосунків не в спеціалізованих засобах масової інформації заборонено.

Згідно статті 7 Закону з метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх забороняється:
- втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
- розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх;
- використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
- виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова  пересилка такої продукції;
- пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію.

Згідно статті 8 Закону розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру дозволяється за наявності позитивного висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (далі - Експертна комісія), і лише у спеціально відведених для цього місцях, визначених цим Законом, та у спосіб, встановлений органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.

Розповсюдження та реклама продукції сексуального характеру в житлових будинках, приміщеннях органів державної влади, закладах культури і мистецтва, в підземних переходах, станціях метрополітену, електропотягах і вокзалах, у кіосках продажу періодичної преси і павільйонах, у місцях громадського відпочинку, на вуличних лотках і ринках забороняються.

Розповсюдження предметів сексуального чи еротичного характеру допускається лише у спеціалізованих магазинах. Власник магазину, що здійснює продаж відповідної продукції, зобов'язаний інформувати громадян про його специфіку. Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися лише за умови недоступності її неповнолітнім і ненав'язування споживачам.

Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися лише за умови герметичної упаковки, спеціального маркування і за наявності повідомлення «продукція сексуального характеру, продаж неповнолітнім заборонено».

Згідно статті 9 Закону ввезення на територію України, виготовлення (виробництво), зберігання з метою розповсюдження та розповсюдження продукції, здійснення послуг і проведення видовищних заходів сексуального характеру здійснюються виключно за умови наявності спеціального дозволу (ліцензії) на кожний вид діяльності.

Вивіз з України, транзит через її територію та пересилка продукції сексуального чи еротичного характеру також потребує спеціального дозволу відповідних державних органів. Ліцензія видається терміном не менше трьох років. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її отримання.

Не можуть мати ліцензії:
- неповнолітні;
- особи, визнані судом недієздатними чи обмеженими судом у дієздатності;
- особи, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі;
- особи, які мають судимість за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, за тяжкі злочини проти життя, здоров'я та гідності людини, а також за особливо небезпечні злочини;
- іноземці та особи без громадянства.

На території України не діють ліцензії на будь-який вид продукції сексуального чи еротичного характеру та діяльність з обігу такої продукції, видані органами чи установами інших держав.

Згідно статті 11 Закону продаж і розповсюдження друкованої продукції та поліграфії сексуального чи еротичного характеру дозволяються лише за наявності позитивного висновку Експертної комісії і в спеціально відведених місцях. Розповсюдження друкованої продукції або поліграфії еротичного чи сексуального характеру поштою дозволяється лише в непрозорій герметичній упаковці, а продаж еротичних друкованих видань - у герметичній упаковці. На обкладинці забороняється детальне зображення статевих органів.

Демонстрація і (або) реклама друкованої продукції, поліграфії чи друкованої продукції засобів масової інформації еротичного чи сексуального характеру у вікнах, вітринах та інших місцях загального огляду забороняються. Залучення до продажу друкованої продукції, поліграфії та друкованої продукції засобів масової інформації еротичного чи сексуального характеру неповнолітніх, а також продаж (ознайомлення) особам, які не досягли 16, а в окремих випадках 18 років, продукції сексуального чи еротичного характеру забороняються.

Згідно статті 12 Закону проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру фізичними та юридичними особами дозволяється лише в спеціально відведених місцях при дотриманні необхідних санітарних та гігієнічних норм, передбачених чинним законодавством. Під час проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру забороняється демонстрація порнографії, пропаганда насилля чи жорстокості. Під час проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру забороняється здійснення сексуальних контактів.

Згідно статті 13 Закону теле- і радіокомпаніям, які діють в Україні, забороняється створювати,  поширювати інформацію і транслювати кіно-, аудіо-, відеопродукцію, яка містить елементи порнографії. Така продукція сексуального характеру з елементами еротики підлягає оцінці Експертною комісією.

Розповсюдження теле-, радіо-, аудіо- і відеопродукції сексуального чи еротичного  характеру спеціалізованим засобом масової інформації можливе лише за умови спеціальної обробки сигналу (кодування). Трансляція теле- і радіопрограм, що містять елементи еротики, допускається з 24 годин до 4 годин, якщо інше скорочення часу трансляції не передбачено органами місцевого самоврядування.

Перед трансляцією теле- і радіопрограм сексуального чи еротичного характеру обов'язково має бути зроблено звукове або текстове повідомлення про характер програми і заборону перегляду чи прослуховування її неповнолітніми.
Час публічного показу, публічного сповіщення фільмів еротичного чи сексуального характеру, щодо яких встановлені певні обмеження глядацької аудиторії, визначаються умовами їх демонстрування відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України «Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів».

Продаж або прокат населенню продукції електронних засобів масової інформації сексуального характеру, продукції та аудіо-, відеокасет із записами сексуального чи еротичного характеру дозволяється за наявності ліцензії та інших необхідних документів, визначених чинним законодавством. Кінотеатри, відеосалони, відеозали мають право публічної
демонстрації кіно-, аудіо-, відеопродукції сексуального чи еротичного характеру лише за наявності ліцензії та інших
необхідних документів, визначених чинним законодавством.

Адміністрація організації, що публічно демонструє кіно-, аудіо-, відеопродукцію еротичного чи сексуального характеру, зобов'язана вказувати на афіші чи програмі передач категорію прокату відповідної продукції. У разі порушення положень цієї статті ліцензії теле- чи радіокомпаній, а також організацій, що розповсюджують чи публічно демонструють кіно-, аудіо-, відеопродукцію еротичного характеру, скасовуються у встановленому чинним законодавством порядку. 

Згідно статті 14 Закону Реклама діяльності з обігу продукції, послуг і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, а також реклама діяльності рекламодавця та розповсюджувача реклами дозволяється лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії), отримання якого повинно передувати етапу її виробництва і розповсюдження. Використання в рекламі текстової, візуальної чи звукової інформації, що здатна спричинити шкоду моральному здоров'ю населення, в засобах масової інформації забороняється. 

Реклама будь-якої продукції, товарів і послуг, що містить тексти і (або) зображення сексуального характеру, дозволяється лише в спеціалізованих засобах масової інформації. Реклама продукції сексуального чи еротичного характеру, що не містить зображень і текстів сексуального характеру, допускається без будь-яких обмежень. Порядок виробництва і розповсюдження реклами продукції сексуального характеру визначається чинним законодавством.

Зовнішня реклама (відкриті вітрини, щити на будинках, вулицях тощо), що містить тексти і (або) зображення сексуального чи еротичного характеру, забороняється. Реклама продукції сексуального чи еротичного характеру та
реклама про самого рекламодавця забороняється, якщо його діяльність, згідно з положеннями цього Закону, потребує
спеціального дозволу, але відповідної ліцензії немає. Реклама продукції сексуального чи еротичного характеру
іноземною мовою повинна містити переклад мовою більшості населення країни. 

Згідно статті 15 Закону контроль за додержанням вимог цього та інших законів у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культури, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, Державний комітет телебачення і радіомовлення України та Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Громадський контроль за додержанням вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі здійснюють творчі спілки, які діють у сфері культури та мистецтв, журналістики. Держава забезпечує фінансову підтримку здійснення громадського контролю за додержанням вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання, дотримання ними ліцензійних умов здійснюють спеціально
уповноважений орган, що видав відповідну ліцензію, правоохоронні органи та інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Орган, що здійснює перевірку, за її результатами складає протокол (акт) із зазначенням виявлених порушень чинного законодавства і виносить рішення, в якому зобов'язує суб'єкт господарювання усунути порушення у сфері захисту суспільної моралі чи ліцензування.

З метою організації та забезпечення контролю за додержанням вимог цього закону Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі (далі - Комісія) затвердила такі документи:

- Рекомендації щодо визначення ознак віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матеріалів до продукції еротичного характеру, затверджені рішенням Комісії від 20 квітня 2010 № 3 (із змінами, внесеними рішенням від 22 травня 2014 року № 30);

- Рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування щодо правового регулювання процесів і тенденцій, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, затверджені рішенням Комісії від 30 травня 2013 року № 2;

-Рекомендації щодо визначення ознак віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої інформаційної продукції, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матеріалів до інформаційної продукції, яка пропагує зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України, затверджені рішенням Комісії від 22 травня 2014 року № 29;

- Рекомендації щодо визначення ознак віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої інформаційної продукції, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матеріалів до інформаційної продукції, яка пропагує фашизм та неофашизм, затверджені рішенням Комісії від 16 жовтня 2014 року № 8.

5 березня 2015 року Комісія була ліквідована та вилучена із Закону. 

Свій вклад у захист суспільної моралі вносить і Закон України «Про культуру» (далі - Закон), який визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей, і спрямований на забезпечення доступу до них.

Згідно статті 2 Закону законодавство України про культуру має на меті:
- забезпечення реалізації і захист конституційних прав громадян України у сфері культури - створення правових гарантій для вільного провадження культурної діяльності, свободи творчості, доступу до культурних цінностей, культурної спадщини та інформації про них;
- збереження і примноження національного культурного надбання;
- врегулювання відносин суб'єктів діяльності у сфері культури щодо інтелектуальної власності у сфері культури, забезпечення реалізації та захист авторського права і суміжних прав;
- визначення пріоритетів державної політики у сфері культури, форм, підстав, умов та порядку надання державної підтримки культури, гарантій невтручання держави у творчі процеси, механізму впливу громадськості на формування і реалізацію державної політики у сфері культури.

Згідно статті 8 Закону громадяни мають право на доступ до культурних цінностей шляхом:
- користування документами Національного архівного фонду України або їх копіями;
- ознайомлення з музейними колекціями, що належать до державної частини Музейного фонду України;
- користування фондами бібліотек, що належать до Державного бібліотечного фонду України.

Згідно статті 16 Закону забороняється вилучення друкованих видань, вихідних матеріалів фільмів та фонограм, інших мистецьких і літературних творів, документів, пам'яток з бібліотечних, музейних, архівних фондів, фільмофонду, знищення культурних цінностей з ідеологічних чи політичних міркувань.

Формування Національного архівного фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи». Згідно статті 4 Закону Національний архівний фонд України є складовою частиною вітчизняної і світової культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, перебуває під охороною держави і призначений для задоволення інформаційних потреб суспільства і держави, реалізації прав та законних інтересів кожної людини.

Документи Національного архівного фонду є культурними цінностями, що постійно зберігаються на території України або згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають поверненню в Україну.

Згідно статті 5 Закону держава вживає заходів для поповнення Національного архівного фонду документами культурної спадщини України, що знаходяться за кордоном, та документами іноземного походження, що стосуються історії України, у пріоритетному порядку фінансує їх виявлення, взяття на облік, передавання, придбання або відтворення в копіях. Централізований облік зазначених документів ведеться у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Про виявлення зазначених документів юридичні і фізичні особи повідомляють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства.

Згідно статті 15 Закону забороняється відносити до державної таємниці або іншої інформації з обмеженим доступом інформацію про місця зберігання документів Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, а також створювати таємні архіви для зберігання таких документів.

Громадяни України мають право користуватися документами Національного архівного фонду або їх копіями на підставі особистої заяви і документа, що посвідчує особу. Особи, які користуються документами Національного архівного фонду за службовим завданням, подають документ, що підтверджує їх повноваження.

Забороняється вимагати від користувачів надання документів, не передбачених цим Законом. Про відмову в доступі до документів Національного архівного фонду користувачеві повідомляється письмово із зазначенням вичерпних підстав відмови.

Згідно статті 16 Закону архівні установи мають право обмежити доступ до документів Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, на строк до одного року в зв'язку з їх науково-технічним опрацюванням, перевіркою наявності та стану або реставрацією. У разі проведення великого обсягу зазначених робіт строк обмеження може бути продовжений з дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства, але не більше ніж на один рік.

Доступ до документів Національного архівного фонду, що містять конфіденційну інформацію про особу, а також створюють загрозу для життя чи недоторканності житла громадян, обмежується на 75 років від часу створення цих документів, якщо інше не передбачено законом. Раніше зазначеного строку доступ здійснюється з дозволу громадянина, права та законні інтереси якого можуть бути порушені, а в разі його смерті - з дозволу спадкоємців, а також у разі, коли така інформація є суспільно необхідною або обмеження доступу до неї заборонено законом.

Формування Музейного фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу». Згідно статті 15 Закону Музейний фонд України є національним багатством, невід'ємною складовою культурної спадщини України, що охороняється законом.

Згідно статті 16 Закону унікальні музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання Музейного фонду України та предмети музейного значення, що підлягають внесенню до Музейного фонду України і мають виняткове художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, незалежно від форми власності і місця зберігання вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв до Державного реєстру національного культурного надбання.

Віднесення предметів музейного значення до Музейного фонду України здійснюється у порядку, передбаченому «Положенням про Музейний фонд України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року № 1147, на підставі проведення музеями відповідної наукової експертизи.

Формування Державного бібліотечного фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу». Згідно статті 16 Закону бібліотечні фонди формуються відповідно до значення, складу користувачів бібліотеки та виду бібліотеки як упорядковане зібрання документів.

Державний бібліотечний фонд України складається з фондів бібліотек, що є у державній і комунальній власності, фондів бібліотек самоврядних організацій, взаємопов'язаних скооперованим комплектуванням, єдиним довідково-пошуковим апаратом, системою депозитарного зберігання, перерозподілу та взаємовикористання фондів і відображає науковий, культурний, інформаційний потенціал суспільства.

Особливо цінні, рідкісні документи та колекції включаються до Державного реєстру національного культурного надбання України згідно вимог Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 року № 466. З метою забезпечення збереження документів та колекцій, внесених та/або які підлягають внесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, створюються їх страхові копії у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.

У 2008 році в Україні була ратифікована «Європейська конвенція про транскордонне телебачення» (ETS № 132), яка була підписана країнами-членами Ради Європи ще у 1989 році. Метою Конвенції є сприяння транскордонній трансляції телевізійних програм, які відповідають вимогам щодо поваги людської гідності і дотримання прав людини, у країнах-членах Ради Європи, надання широкого вибору телепередач для населення, зміцнення тим самим культурної спадщини Європи і розвиток аудіовізуального мистецтва.

Конвенція складається з таких розділів:
- загальні положення;
- питання стосовно складання програм;
- реклама й телепродаж;
- спонсорство;
- програми, що призначені виключно для самореклами або телепродажу;
- взаємодопомога;
- постійний комітет та інші.

Розділ II. Питання стосовно складання програм

Стаття 7. Обов'язки телемовника
1. Усі елементи програмних послуг у тому, що стосується їхнього представлення та змісту, повинні поважати гідність людини та основні права інших людей. Зокрема, вони не повинні бути непристойними і, особливо, містити порнографію, а також неправомірно пропагувати насильство чи спонукати до расової ненависті.
2. Усі елементи програмних послуг, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвиткові дітей та підлітків, не повинні транслюватись, якщо під час трансляції та прийому вони мають змогу їх дивитися.
3. Телемовник забезпечує об'єктивне висвітлення фактів і подій та сприяє вільному формуванню думок.

Розділ III. Реклама й телепродаж

Стаття 11. Загальні стандарти
1. Реклама й продаж повинні бути чесними й добросовісними.
2. Реклама й телепродаж не повинні бути оманливими, і не повинні завдавати шкоду інтересам споживачів.
3. Реклама й телепродаж,  які призначені для дітей або в яких беруть участь діти, повинні уникати всього, що може зашкодити їхнім інтересам, і повинні враховувати їхні особливі почуття.
5. Рекламодавець не повинен чинити редакційного впливу на зміст програм.

Стаття 13. Форма та подача
1. Реклама та телепродаж повинні чітко вирізнятись як такі й розпізнаватись серед інших елементів програмних послуг за допомогою оптичних та (або) акустичних засобів.
2. Реклама й телепродаж не повинні застосовувати прийоми, що впливають на підсвідомість.

Стаття 15. Реклама й телепродаж певних товарів
1. Реклама й телепродаж тютюнових виробів не дозволяються.

2. Реклама й телепродаж алкогольних напоїв усіх різновидів здійснюються з дотримання таких правил:
a) вони не повинні бути особливим чином призначені для неповнолітніх, і жодна особа, яка пов'язана з уживанням алкогольних напоїв у рекламі або в телепродажу, не повинна здаватися неповнолітньою;
b) вони не повинні асоціювати вживання алкоголю з фізичними досягненнями, чи водінням автомобілю;
c) вони не повинні заявляти, що алкогольні напої мають лікувальні властивості, що вони мають стимулюючий, чи заспокійливий ефект, або можуть допомагати у вирішенні особистих проблем;
d) вони не повинні заохочувати до надмірного вживання алкогольних напоїв, чи представляти утримання та помірність їхнього вживання у негативному світлі;
e) вони не повинні надто підкреслювати наявність алкоголю в напоях.

3. Реклама лікарських засобів і медичних послуг, які на території Сторони, що здійснює трансляцію, можна придбати лише за медичним рецептом, не дозволяється.
4. Реклама всіх інших лікарських засобів і медичних послуг повинна чітко відрізнятись як така, повинна бути достовірною та правдивою, перевірятися й відповідати вимозі захисту людини від шкоди.
5. Телепродаж лікарських засобів і медичних послуг не дозволяється.

Одночасно з законом про ратифікацію Конвенції були внесені відповідні зміни до Закону України «Про рекламу», який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно статті 7 Закону реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Згідно статті 8 Закону у рекламі забороняється:
- поширювати інформацію  щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;
- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;
- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
- використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами;
- наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;
- використовувати або імітувати зображення Державного Герба та Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів, органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності;
- рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії;
- вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без письмової згоди цієї особи;
- розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності;
- розповсюджувати рекламу послуг з ворожіння та гадання.

Гучність звуку реклами, що транслюється по телебаченню і радіо, не повинна перевищувати гучність звуку поточної програми, передачі.

Згідно статті 20 Закону забороняється реклама:
- з використанням зображень дітей, які споживають або використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми;
- з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;
- з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв.

Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації створює Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», який також встановлює державні гарантії її свободи.

Згідно статті 2 Закону свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно статті 3 Закону друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для:
- закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;
- пропаганди війни, насильства та жорстокості;
- розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі;
- розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь.

Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для:
- втручання в особисте і сімейне життя особи, крім випадків, передбачених законом завдання шкоди честі і гідності особи;
- розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди та згоди його представника.

Правові основи діяльності в галузі кінематографії визначає Закон України «Про кінематографію», який регулює суспільні відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів.

Згідно статті 5 Закону основними принципами кінематографії є:
- утвердження творами кінематографії ідей гуманізму, загальнолюдських, національно-культурних та духовних цінностей;
- сприяння розвиткові національної свідомості, патріотичних почуттів, естетичного та екологічного виховання громадян;
- гарантування свободи творчості, захисту інтелектуальної власності, авторських і суміжних прав, моральних і матеріальних інтересів суб'єктів кінематографії;
- розвиток кіноіндустрії та традицій національної кінематографії;
- збереження національної та світової кінематографічної спадщини.

Правові основи діяльності в галузі видавництва визначає Закон України «Про видавничу справу», покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

Згідно статті 3 Закону видавнича справа спрямована на:
- створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
- забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;
- сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання;
- забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобутків світової літератури, науки тощо;
- збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну.

У 2014 році з метою задоволення інформаційних потреб суспільства, залучення громадян до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, сприяння формуванню громадянського суспільства був прийнятий Закон України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», згідно якого було створене Суспільне телебачення і радіомовлення України.

Для забезпечення поступового та послідовного становлення Суспільного телебачення і радіомовлення була створена Національна суспільна телерадіокомпанія України (далі - НСТУ) на базі Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення"», Державної телерадіокомпанії «Культура», обласних державних телерадіокомпаній, Київської державної телерадіокомпанії, Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм».

Згідно статті 3 Закону діяльність НСТУ провадиться на принципах:
1) всебічного, об'єктивного і збалансованого інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
2) дотримання норм суспільної моралі, традицій і культури Українського народу, поширення сімейних цінностей та зміцнення ролі традиційної сім'ї у розбудові українського суспільства;
3) пріоритету суспільних інтересів над комерційними та політичними;
4) чіткого відокремлення фактів від коментарів та оцінок;
5) вільного вираження поглядів, думок і переконань;
6) незалежності управління та поточної діяльності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, політичних партій, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;
7) участі громадськості в управлінні, формуванні програмної політики;
8) відсутності дискримінації за будь-якою ознакою;
9) прозорості та відкритості діяльності.

Забороняється втручання державних органів та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, а також недержавних організацій у діяльність НСТУ з метою встановлення цензури, попереднього контролю та незаконного впливу на зміст інформації, що поширюється Суспільним телебаченням і радіомовленням України.

Згідно статті 4 Закону основні завдання НСТУ:
1) об'єктивне, повне, своєчасне і неупереджене інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
2) сприяння консолідації українського суспільства;
3) розвиток і зміцнення статусу української мови та культури, сприяння розвитку мов і культур національних меншин;
4) сприяння як найповнішому задоволенню інформаційних, культурних та освітніх потреб населення України, у тому числі шляхом створення та поширення економічних, історично-документальних, культурно-мистецьких, навчально-пізнавальних, розважальних, спортивних програм, програм для дітей та молоді, людей з обмеженими фізичними можливостями, національних меншин, інших соціальних груп;
5) оперативне інформування населення про надзвичайні ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю людей;
6) надання громадянам України затребуваних інформаційних продуктів, відсутніх на комерційному ринку;
7) сприяння зміцненню міжнародного авторитету України.

28 грудня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 1039 був затверджений «Статут публічного акціонерного товариства "НСТУ"», що було утворено з метою захисту свободи слова в Україні, надання суспільству достовірної та збалансованої інформації про Україну і світ, налагоджування громадського діалогу для збільшення суспільної довіри, розвитку громадянської відповідальності, зміцнення української мови та культури, особистості та народу України.

Головною метою діяльності НСТУ є задоволення інформаційних та культурних потреб суспільства, залучення громадян до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, забезпечення національного діалогу, сприяння формуванню громадянського суспільства, забезпечення права кожного на свободу думки і слова, на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Діяльність НСТУ провадиться на принципах:
1) всебічного, об’єктивного і збалансованого інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
2) дотримання норм суспільної моралі, традицій і культури Українського народу, поширення сімейних цінностей та зміцнення ролі традиційної сім’ї у розбудові українського суспільства;
3) пріоритету суспільних інтересів над комерційними та політичними;
4) чіткого відокремлення фактів від коментарів та оцінок;
5) вільного вираження поглядів, думок і переконань;
6) незалежності управління та поточної діяльності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, політичних партій, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;
7) участі громадськості в управлінні, формуванні програмної політики;
8) відсутності дискримінації за будь-якою ознакою;
9) прозорості та відкритості діяльності.

НСТУ має забезпечувати об'єктивне висвітлення фактів і подій та сприяти вільному формуванню думок.

Основними завданнями НСТУ є:
1) об'єктивне, повне, своєчасне і неупереджене інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
2) надання громадянам України затребуваних інформаційних продуктів, відсутніх на комерційному ринку;
3) сприяння якнайповнішому задоволенню інформаційних, культурних та освітніх потреб населення України, у тому числі шляхом створення та поширення економічних, історично-документальних, культурно-мистецьких, навчально-пізнавальних, розважальних, спортивних програм, програм для дітей та молоді, людей з обмеженими фізичними можливостями, національних меншин, інших соціальних груп;
4) оперативне інформування населення про надзвичайні ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю людей;
5) забезпечення збалансованого і прозорого доступу суб’єктів суспільно-політичного життя до програм (передач) дискусійного формату, зокрема у вигляді дебатів;
6) розвиток і зміцнення статусу української мови та культури, сприяння розвитку мов і культур національних меншин;
7) сприяння консолідації українського суспільства;
8) сприяння зміцненню міжнародного авторитету України.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Книга | Автор | Статьи | Фильмы | Фото | Ссылки | Отзывы

Контакт | Студентам | Ветеранам | Астрология | Карта сайта



Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика